Інформація про пісню На цій сторінці ви можете ознайомитися з текстом пісні Тополя, виконавця - Loc-Dog.
Дата випуску: 24.07.2012
Вікові обмеження: 18+
Мова пісні: Російська мова
Тополя(оригінал) |
Всё тот же из окон высотки вид, я на 11-ом, если хочешь — приходи, |
но я увижу тебя. |
Таким или такой, не те, что представлялись, это как всегда после встречи между |
нами яма. |
А может это я сам, убранный и придавший, всё и спрятал тут совесть за грязными |
текстами. |
Как голову в песках, как люди голые в кустах, иду в атаку, чтобы потом от них |
не защищаться. |
Мы стали больше, чем на старте в миллионы раз, так странно, что всё меньше с |
нами личностей хотят общаться. |
От бошек нету счастья, спроси пороховых: «Есть тут кто в живых?» |
Спрячь израненную душу от наживых, нах** тех, кто говорит, что ум — дело |
наживное. |
Месть — дело молодых, что потеряли всё родное и мы разного покроя с тобою |
ускоренны. |
Покиньте здание, где Бог — это слово для пи**ежа, а тюнингованные с*ки, |
как бутафория. |
Мной правит эйфория, а тобой правитель, мы лишь по-разному висим на этой тонкой |
нити. |
Здесь столько разных дополнительных опций, ещё родителей с дества просят: «Палку не перегните». |
А мы смотрим уважительно в воздух и продолжаем историю, до тех пор пока всё это |
утомительно. |
Как упоительны в Росии вечера, как о**ительно, что я пришёл из Ра, |
будто бы вчера. |
Как будто стёр всю память, снова готовый ударять по войскам тех, |
кто варит навар стихами. |
И моя армия стихает, но если так, значит они просто врослеют, а я всегда буду |
всё там же среди многоэтажек. |
Там, где кашель, ганжа, каэтаж. |
Ты помнишь? |
Давай мы сядем с тобой на подоконник, свесим ноги вниз туда и тополя покурим. |
Смотри не упади, а то тут знаешь был один, да, и, вообще, тут стали жизни |
пролетать, как пули. |
Пали отсюда все маленькие, не значительные, лиц не видно, не спалить кто за счё |
думает. |
Да и х** с ними, помню, как бегу босым по асфальту, самый маленький сын в семье. |
Самый честный, ещё не знающий услады, страсть, ещё не знающий, как всё |
расчертят. |
Тополя бросают пух, я его буду сжигать, а не ноздри, не нервы родных, |
что терпят. |
И покрывают кроны, а не покрышка, и у меня всё ровно и так, мне не надо слишком. |
А в этом сквере для меня планета — вся земля, были большими тополя… |
(переклад) |
Все той же з вікон висотки вигляд, я на 11-му, якщо хочеш — приходь, |
але я побачу тебе. |
Таким чи таким, не ті, що представлялися, це як завжди після зустрічі між |
нами яма. |
А може це я сам, прибраний і додав, все і сховав тут совість за брудними |
тексти. |
Як голову в пісках, як люди голі в кущах, йду в атаку, щоб потім від них |
не захищатися. |
Ми стали більше, ніж на Старті в мільйони разів, так дивно, що все менше з |
нами особи хочуть спілкуватися. |
Від бошок немає щастя, запитай порохових: «Є тут хто в живих?» |
Сховай поранену душу від наживих, нах** тих, хто каже, що розум — справа |
наживне. |
Помста — справа молодих, що втратили все рідне і ми різного крою з тобою |
прискорені. |
Покиньте будівлю, де Бог— це слово для піжжа, а тюнинговані с*ки, |
як бутафорія. |
Мною править ейфорія, а тобі правитель, ми лише по-різному висимо на цій тонкій |
нитки. |
Тут стільки різних додаткових опцій, ще батьків із дення просять: «Палицю не перегніть». |
А ми дивимося шанобливо в повітря і продовжуємо історію, до того часу поки все це |
втомлює. |
Як чарівні в Росії вечори, як о**тельно, що я прийшов з Ра, |
ніби би вчора. |
Начебто стер всю пам'ять, знову готовий ударяти по військах тих, |
хто варить навар віршами. |
І моя армія стихає, але якщо так, значить вони просто вростають, а я завжди буду |
все там, серед багатоповерхівок. |
Там де кашель, ганжа, каэтаж. |
Ти пам'ятаєш? |
Давай ми сядемо з тобою на підвіконня, звісимо ноги вниз туди і тополі покуримо. |
Дивись не упади, а тут тут знаєш був один, так, і, взагалі, тут стали життя |
пролітати, як кулі. |
Впали звідси всі маленькі, не значні, осіб не видно, не спалити хто за рахунок |
думає. |
Та й х** з ними, пам'ятаю, як біжу босим асфальтом, найменший син у сім'ї. |
Найчесніший, ще не знаючий насолоди, пристрасть, ще не знаючий, як все |
розкреслять. |
Тополі кидають пух, я його спалюватиму, а не ніздрі, не нерви рідних, |
що терплять. |
І покривають крони, а не покришка, і у мене все рівно і так, мені не треба занадто. |
А в цьому сквері для мене планета - вся земля, були великими тополі. |