| Наша нація - це взуттєва коробка
|
| Там, де ми зберігаємо листи, ми писали один одному
|
| Наша нація - це пісня
|
| У маренні ночі з друзями
|
| Наша нація — це уява
|
| Виплюнь лють, яка гниє моє серце
|
| Наша нація піднімає кулак
|
| Кричи до неба з гідністю і гордістю
|
| І бачачи, що це життя недовге, ми будемо дітьми за бородами
|
| І, бачачи, що ніхто не врятувався, наш розум згорить димом
|
| І побачивши, що ці джунглі мене лякають, я уявив собі прекрасніший острів
|
| І, бачачи це, ми відчуваємо, що ми вірні сквайри того джентльмена
|
| Наша нація — інша сторона місяця
|
| Де ми ховали війни та зброю
|
| Наша нація – це література
|
| І це божевілля ідальго де ла Манча
|
| Наша нація має винайти шлях
|
| Наша нація падає і піднімається
|
| Наша нація знає, що ми живемо
|
| З поглядом завжди спрямованим вперед
|
| І бачачи, що це життя недовге, ми будемо дітьми за бородами
|
| І, бачачи, що ніхто не врятувався, наш розум згорить димом
|
| І побачивши, що ці джунглі мене лякають, я уявив собі прекрасніший острів
|
| І, бачачи це, ми відчуваємо, що ми вірні сквайри того джентльмена
|
| Ми будемо мріяти про тисячу Дульсінеїв у барах кожного регіону
|
| А якщо й книги спалять, то нашу пісню не спалять
|
| З тисячі Дульсінеїв і бруківок з кожного регіону
|
| І навіть якщо вони спалять книги
|
| Сонце не сходить, місяць не сходить
|
| Це просто набір картону та фарби
|
| Ті, хто вище, кажуть, що від усього є ліки
|
| Ті знизу кажуть, що я вважаю за краще залишатися божевільним
|
| Розбите дзеркало, воно розбилося, побачивши відображення такої старої дитини
|
| Я ледь не залишив свій голос під час останнього крику
|
| Ми вірні оруженосці того лицаря
|
| Ми будемо мріяти про тисячу Дульсінеїв у барах кожного регіону
|
| А якщо й книги спалять, то нашу пісню не спалять
|
| З тисячі Дульсінеїв і бруківок з кожного регіону
|
| І навіть якщо вони спалять книги
|
| З тисячі Дульсіней! |