Переклад тексту пісні Вдова и горбун - Король и Шут

Вдова и горбун (оригінал)

В одном селе жила несчастная вдова.
С тех пор, как помер муж, все одинешенька была.
С рассвета до темна спасалась, как могла
От соседа Иоганна-горбуна.
Горбатый Иоганн на внешность был поган,
И в обращеньи с женщиной был просто хулиган:
Бодался, как баран, и хрюкал, как кабан,
Его б такого в клетку — и на балаган!
Проклятый горбун, чего тебе надо?
С тобой не хочу я стоять даже рядом.
Оставь ты меня горемыку в покое,
И хватит следить отовсюду за мною!
Был дивный вечерок, горбатый весь продрог,
Пока вдову в сарае наконец не подстерег,
Он сбил соседку с ног, на сено поволок
С коварным смехом в самый темный уголок!
И ничего вдова поделать не могла,
Шепнула Иоганну, что разденется сама.
Твоя, горбун, взяла, — слукавила она,
Рукой нащупав в сене ручку топора!
Проклятый горбун, чего тебе надо?
С тобой не хочу я стоять даже рядом.
Оставь ты меня горемыку в покое,
И хватит следить отовсюду за мною!
В истерике горбун ревел как граммофон,
Вертелся как волчок, как мячик прыгал он,
С разгону вышиб дверь своим могучим лбом —
Бежал из дома прочь с отрубленным горбом!
Проклятый горбун, чего тебе надо?
С тобой не хочу я стоять даже рядом.
Оставь ты меня горемыку в покое,
И хватит следить отовсюду за мною!

Вдова и горбун (переклад)

В одному селі жила нещасна вдова.
З того часу, як помер чоловік, усе була.
З світанку до темряви рятувалася, як могла
Від сусіда Йоганна-горбуна.
Горбатий Йоган на зовнішність був поган,
І в звернення з жінкою був просто хуліган:
Бодався, як баран, і хрюкав, як кабан,
Його б такого в клітку — і на балаган!
Проклятий горбун, чого тобі треба?
З тобою не хочу я стояти навіть поруч.
Залиш ти мене бідолаху в спокої,
І вистачить стежити звідусіль за мною!
Був чудовий вечір, горбатий весь продрог,
Поки вдову в сараї нарешті не підстеріг,
Він збив сусідку з ніг, на сіно поволок
З підступним сміхом у найтемніший куточок!
І нічого вдова вдіяти не могла,
Шепнула Йоганну, що роздягнеться сама.
Твоя, горбуне, взяла,— злукавила вона,
Рукою намацавши в сіні ручку сокири!
Проклятий горбун, чого тобі треба?
З тобою не хочу я стояти навіть поруч.
Залиш ти мене бідолаху в спокої,
І вистачить стежити звідусіль за мною!
В істериці горбун ревів як грамофон,
Крутився як дзига, як м'ячик стрибав він,
З розгону вибив двері своїм могутнім лобом—
Біг із дому геть із відрубаним горбом!
Проклятий горбун, чого тобі треба?
З тобою не хочу я стояти навіть поруч.
Залиш ти мене бідолаху в спокої,
І вистачить стежити звідусіль за мною!