Переклад тексту пісні Тайна хозяйки старинных часов - Король и Шут

Тайна хозяйки старинных часов (оригінал)

Деревня укрылась средь жутких лесов,
Туда совершенно случайно попал
Один покупатель старинных часов,
Он их для музея повсюду искал.
Не мог он не удивиться
Хозяйке старого особняка,
Красивая с виду девица,
Откуда в этой глуши она?!
Висели над камином старинные часы,
И стрелки замерли на них сто с лишним лет назад.
Девица не спускала с них свой очень странный взгляд,
Они давно стоят.
Но нет, неподкупна хозяйка была –
Часы отказалась она продавать.
И на ночь оставила гостя она,
Свою предложила мужчине кровать.
Но только она заснула,
Тихонько дверь притворив за собой,
В гостиную прошмыгнула
Фигура гостя во тьме ночной.
Висели над камином старинные часы
И стрелки замерли на них сто с лишним лет назад
И гость не отрывал от них свой любопытный взгляд
Они давно стоят.
Не сразу он в них неисправность нашел,
Лишь колокол в старых часах зазвонил –
Обратно он в спальню хозяйки пошел:
Мол, древнюю вещь ото сна пробудил!
В ответ она захрипела,
Был дикий ужас в ее глазах.
Часы звенели – она старела,
Пока не превратилась в прах.
Висели над камином старинные часы,
И стрелки замерли на них сто с лишним лет назад.
Девица не спускала с них свой очень странный взгляд,
Они давно стоят.

Тайна хозяйки старинных часов (переклад)

Село сховалося серед жахливих лісів,
Туди зовсім випадково потрапив
Один покупець старовинного годинника,
Він їх для музею всюди шукав.
Не міг він не здивуватися
Господині старого особняка,
Красива на вигляд дівчина,
Звідки в цій глушині вона?!
Висіли над каміном старовинний годинник,
І стрілки завмерли на них сто років тому.
Дівчина не спускала з них свій дуже дивний погляд,
Вони давно стоять.
Але ні, непідкупна господиня була -
Годинник відмовився вона продавати.
І на ніч залишила гостя вона,
Свою запропонувала чоловікові ліжко.
Але тільки вона заснула,
Тихенько двері зачинивши за собою,
У вітальню прошмигнула
Фігура гостя у нічній темряві.
Висіли над каміном старовинний годинник
І стрілки завмерли на них сто років тому
І гість не відривав від них свій цікавий погляд
Вони давно стоять.
Не одразу він у них несправність знайшов,
Лише дзвін у старому годиннику задзвонив -
Назад він у спальню господині пішов:
Мовляв, давню річ від сну розбудив!
У відповідь вона захрипіла,
Був дикий жах у її очах.
Годинник дзвенів - вона старіла,
Поки що не перетворилася на порох.
Висіли над каміном старовинний годинник,
І стрілки завмерли на них сто років тому.
Дівчина не спускала з них свій дуже дивний погляд,
Вони давно стоять.