Переклад тексту пісні Сказка о мертвеце - Король и Шут

Сказка о мертвеце (оригінал)

Ехал ночью мужик с горшками.
Ехал-ехал, лошадь у него устала и остановилась как
раз против кладбища.
Мужик выпряг лошадь и пустил на траву.
А сам прилег на одной могиле,
только что-то не спится ему.
Лежал-лежал, вдруг стала могила под ним растворяться.
Он почуял это и вскочил
на ноги.
Вот могила растворилась, и оттуда вышел мертвец, с крышкой гроба,
в белом саване.
Вышел и побежал к церкви.
Положил в дверях крышку, а сам в село.
Мужик был человек смелый.
Взял гробовую крышку и встал возле своей телеги
дожидаться.
Что будет.
Немного погодя пришел мертвец.
Хвать!
А крышки-то нету.
Стал по следу
добираться.
Добрался до мужика и говорит:
— Отдай мою крышку!
Не-то в клочья я разорву!
— А топор-то на что, — отвечает мужик, — я сам тебя искрошу на мелкие части.
— Отдай, добрый человек!
— Тогда отдам, когда скажешь, где был и что делал.
— Я в селе был, уморил там двух молодых парней.
— А, уморил!
Ну, скажи теперь, как оживить их можно?
Мертвец поневоле сказал:
— Отрежь от моего савана левую полу и возьми с собой.
Как придешь в тот дом,
где парни уморенные,
насыпь в горшок горячих углей и положи туда клочок от савана.
Да, дверь затвори.
От того дыма они сейчас же оживут.
Мужик отрезал левую полу от савана и отдал гробовую крышку.
Мертвец подошел к могиле, могила растворилась, стал в нее опускаться.
Вдруг…*кукареку* …и он не успел закрыться как надо.
Один конец крышки снаружи остался.
Мужик все это увидел, все приметил.
Запряг лошадь и поехал в село.
Слышит в одном доме плач, крики.
Входит туда, лежат два парня… мертвые.
— Не плачьте, я смогу их оживить!
— Оживи, родимый!
Половину нашего добра тебе отдадим, — говорят родичи.
Мужик сделал все как надо, как учил его мертвец, и парни ожили.
Родные
обрадовались, а мужика тотчас схватили, и скрутили веревками.
— Нет, мы тебя, брат, начальству представим.
Коли оживить сумел,
стало быть ты и уморил.
— Да, что вы, православные!
Бога побойтесь, — завопил мужик, и рассказал все,
что с ним ночью произошло.
Собрался народ и повалил на кладбище, отыскал могилу, из которой мертвец
выходил.
Разрыли и вбили ему прямо в сердце осиновый кол, чтобы больше не вставал,
да людей не морил.
А мужика знатно наградили и с честью домой отпустили.

Сказка о мертвеце (переклад)

Їхав уночі мужик із горщиками.
Їхав-їхав, кінь у нього втомився і зупинився як
раз проти цвинтаря.
Чоловік випряг коня і пустив на траву.
А сам приліг на одній могилі,
тільки щось не спиться йому.
Лежав, раптом стала могила під ним розчинятися.
Він відчув це і схопився
на ноги.
Ось могила розчинилася, і звідти вийшов мрець, з кришкою труни,
у білому савані.
Вийшов і побіг до церкви.
Поклав у дверях кришку, а сам у село.
Чоловік був чоловік сміливий.
Взяв трунову кришку і встав біля свого воза
чекати.
Що буде.
Трохи згодом прийшов мрець.
Досить!
А кришки-то немає.
Став за|слідом
добиратися.
Дібрався до мужика і каже:
— Віддай мою кришку!
Не-то на клоччя я розірву!
— А сокира на що, — відповідає мужик, — я сам тебе іскрошу на дрібні частини.
— Віддай, добра людина!
— Тоді віддам, коли скажеш, де був і що робив.
— Я в селі був, заморив там двох молодих хлопців.
— А, вморив!
Ну, скажи тепер, як оживити їх можна?
Мертвий мимоволі сказав:
— Відріж від мого савана ліву підлогу і візьми з собою.
Як прийдеш у той будинок,
де хлопці вморені,
насип в горщик гарячого вугілля і поклади туди клаптик від савану.
Так, двері зачини.
Від того диму вони зараз оживуть.
Чоловік відрізав ліву підлогу від савана і віддав трунову кришку.
Мрець підійшов до могили, могила розчинилася, став опускатися.
Раптом…*кукареку* …і він не встиг закритися як треба.
Один кінець кришки зовні лишився.
Чоловік усе це побачив, усе помітив.
Запряг кінь і поїхав у село.
Чує в одному будинку плач, крики.
Входить туди, лежать два хлопці… мертві.
— Не плачте, я зможу їх оживити!
— Оживи, рідний!
Половину нашого добра тобі віддамо,— кажуть родичі.
Мужик зробив усе як треба, як навчав його мертвий, і хлопці ожили.
Рідні
зраділи, а чоловіка відразу схопили, і скрутили мотузками.
— Ні, ми, брате, начальству представимо.
Коли оживити зумів,
отже ти і вморив.
— Так, що ви, православні!
Бога побійтеся,— заволав мужик, і розповів усе,
що з ним вночі сталося.
Зібрався народ і повалив на кладовищі, знайшов могилу, з якої мертвий
виходив.
Розрили і вбили йому прямо в серце осиновий кілок, щоб більше не вставав,
так людей не морив.
А чоловіка знатно нагородили і з честю додому відпустили.