| Мовчки блукаю я серед полів
|
| Сумую, сумую за дамою своєю,
|
| Яка дорога вона мені була,
|
| І без неї мені життя не миле.
|
| Пам'ятаю той день я, як зараз,
|
| Сіли за стіл десята була година,
|
| Ласкаво нам світив місяць,
|
| Жінці своїй налив я вина.
|
| Лала-лалай лала-лала-лалай
|
| Лала-лалай лала-лала-лалай
|
| Лала-лалай лала-лала-лалай
|
| Лала-лалай лала-лала-лалай
|
| Стали ми з нею при свічках танцювати,
|
| Намагався її я міцніше обійняти,
|
| Магнітофон солодко нам співав,
|
| Я хмільну її душею і тілом хотів.
|
| На підлогу впала сукня її,
|
| Застукало в грудях моє серце,
|
| У волосся я їй пристрасно дихав,
|
| Погляд її ніжний мене розбивав.
|
| Лала-лалай лала-лала-лалай
|
| Лала-лалай лала-лала-лалай
|
| Лала-лалай лала-лала-лалай
|
| Лала-лалай лала-лала-лалай
|
| І ось тоді трапилося лихо,
|
| Мені цю мить не забути ніколи.
|
| На кавунову кірку наступила вона
|
| І... хлоп головою об кут столу,
|
| Разом із нею падав і я
|
| Вивихнув руку, але це фігня.
|
| Довго її я жити благав,
|
| Кавунову кірку я в серцях проклинав. |