| Повертаючись додому, хлопець йшов по стежці.
|
| Над долиною боліт зависав місяць.
|
| І чув він раптом чийсь крик вдалині,
|
| І пішов подивитися, з ким трапилася біда.
|
| І по м'якої землі він акуратно ступав,
|
| Його підступний палиця в себе намагалася втягнути.
|
| Недалеко від себе він старого побачив,
|
| Який крикнув йому: «Синку не дай потонути!»
|
| Приспів:
|
| Допоможи мені, хлопче, вибратись!
|
| Допоможи мені, хлопче, вибратись!
|
| Бідолаха ридав, благав.
|
| Допоможи мені, хлопче, вибратись!
|
| Допоможи мені, хлопче, вибратись!
|
| Але хлопець з усмішкою стояв...
|
| І на корточки сівбу, з усмішкою хлопець сказав:
|
| «Не буду я тобі, діду, у твоїй біді допомагати,
|
| Як людина вмирає, я ніколи не бачив,
|
| І ось на живу хочу я це зараз побачити!»
|
| Приспів:
|
| Допоможи мені, хлопче, вибратись!
|
| Допоможи мені, хлопче, вибратись!
|
| Бідолаха ридав, благав.
|
| Допоможи мені, хлопче, вибратись!
|
| Допоможи мені, хлопче, вибратись!
|
| Але хлопець з усмішкою стояв...
|
| Допоможи мені, хлопче, вибратись!
|
| Допоможи мені, хлопче, вибратись!
|
| Допоможи мені, хлопче, вибратись!
|
| Допоможи мені, хлопче, вибратись! |