Переклад тексту пісні Парень и леший - Король и Шут

Парень и леший (оригінал)

В лесной глуши, во тьме, безлунной ночью
Скитался парень, волновался, спички жег.
И тишиной зловещей лес ему пророчил,
Его судьбы весьма безрадостный итог.
И каждый куст свирепым хищником казался.
Скрипели ветки у него над головой.
Перед землянкой он внезапно оказался,
До боли напрягая взгляд плененный тьмой.
От радости он в дверь ударил головою
И жалобно стонал: «Я целый день в лесу
Блуждаю будто зверь, того гляди завою
Пустите, а не то, землянку разнесу!»
Но с кучей хвороста на узенькой спине,
Из чащи вышел дед, заросший волосами.
И в тот же миг он очутился на сосне,
За ветки бородой цепляясь и усами.
И парень сделал шаг назад и оступился.
Упал и покатился кубарем в овраг,
На самом дне средь мухоморов очутился
И голова кружилась, черти знает как.
От радости он в дверь ударил головою
И жалобно стонал: «Я целый день в лесу
Блуждаю будто зверь, того гляди завою
Пустите, а не то, землянку разнесу!»
«Ах, виноват, бродяга, ты передо мною,
В моем родном лесу меня ты напугал!»
Занес кулак у парня дед над головою:
«Таких я отродясь нахалов не видал!»
«Я не согласен дед с тобою, тем мы квиты,
Что испугав тебя — я сам упал в овраг!
Иди ты к лешему!»
— воскликнул он сердито.
И леший понял — этот парень не дурак.
От радости он в дверь ударил головою
И жалобно стонал: «Я целый день в лесу
Блуждаю будто зверь, того гляди завою
Пустите, а не то, землянку разнесу!»

Парень и леший (переклад)

У лісовій глушині, у темряві, безмісячної ночі
Блукав хлопець, хвилювався, сірники палив.
І тишею зловісної ліс йому пророкував,
Його долі дуже безрадісний результат.
І кожен кущ лютим хижаком здавався.
Скрипіли гілки в нього над головою.
Перед землянкою він раптом опинився,
До болю напружуючи погляд полонений пітьмою.
Від радості він в двері вдарив головою
І жалібно стогнав: «Я цілий день у лісі
Блукаю ніби звір, того дивись завою
Пустіть, а не то, землянку рознесу!»
Але з купою хмизу на вузькій спині,
З хащі вийшов дід, зарослий волоссям.
І в та ж мить він опинився на сосні,
За вітки бородою чіпляючись і вусами.
І хлопець зробив крок назад і оступився.
Впав і покотився стрімголов у яр,
На самому дні серед мухоморів опинився
І голова кружляла, чорти знає як.
Від радості він в двері вдарив головою
І жалібно стогнав: «Я цілий день у лісі
Блукаю ніби звір, того дивись завою
Пустіть, а не то, землянку рознесу!»
«Ах, винен, бродягу, ти переді мною,
У моєму рідному лісі мене ти налякав!
Заніс кулак у хлопця дід над головою:
«Таких я відродився нахаба не бачив!»
«Я не згоден дід з тобою, тим ми квіти,
Що злякавши тебе — я сам впав у яр!
Іди ти до лишого!»
— вигукнув він сердито.
І Лісовик зрозумів — цей хлопець не дурень.
Від радості він в двері вдарив головою
І жалібно стогнав: «Я цілий день у лісі
Блукаю ніби звір, того дивись завою
Пустіть, а не то, землянку рознесу!»