| В ночном лесу костер горел,
| У нічному лісі багаття горіло,
|
| А у костра усталый дедушка сидел.
| А біля вогнища втомлений дідусь сидів.
|
| Трогал усы, трубку курил,
| Торкав вуса, люльку курив,
|
| О чем-то тихо сам с собою говорил.
| Щось тихо сам із собою говорив.
|
| И в тот же миг раздался крик,
| І в ту ж мить пролунав крик,
|
| Схватив дубину, поспешил на зов старик.
| Схопивши палицю, поспішив на поклик старий.
|
| От боли корчась, парень в кустах лежал,
| Від болю корчачись, хлопець у кущах лежав,
|
| И озирался и от страха весь дрожал.
| І озирався і від страху весь тремтів.
|
| Дедушка, милый, спаси меня!
| Дідусю, любий, врятуй мене!
|
| В капкан угодила нога моя!
| У капкан потрапила нога моя!
|
| Но почему в ответ, брови нахмурил дед?
| Але чому у відповідь, брови насупив дід?
|
| Брови сурово нахмурил дед!
| Брови суворо насупив дід!
|
| Старик курил и говорил:
| Старий курив і казав:
|
| Ты мне серьезную обиду причинил.
| Ти мені серйозну образу завдав.
|
| Как смел ты этой ночью в мой лес ходить?
| Як ти сміливий цієї ночі в мій ліс ходити?
|
| О страшном лешем так бесстыдно позабыть?!
| Про страшного дідька так безсоромно забути?!
|
| Дедушка, милый, спаси меня!
| Дідусю, любий, врятуй мене!
|
| В капкан угодила нога моя!
| У капкан потрапила нога моя!
|
| Но почему в ответ, брови нахмурил дед?
| Але чому у відповідь, брови насупив дід?
|
| Брови сурово нахмурил дед!
| Брови суворо насупив дід!
|
| Погибель тебя ждет,
| Загибель на тебе чекає,
|
| Коль ты со мною повстречался!
| Як ти зі мною зустрівся!
|
| Ведь больше не живет, тот зверь,
| Адже більше не живе, той звір,
|
| Что в мой капкан попался!
| Що в мій капкан попався!
|
| Парень вскочил и помчался прочь,
| Хлопець схопився і помчав геть,
|
| Дико кричал, проклиная ночь.
| Дико кричав, проклинаючи ніч.
|
| Падал одежду рвал, снова вставал бежал.
| Падав одяг рвав, знову встав біг.
|
| Вместе с капканом, аж до самого дома! | Разом із капканом, аж до самого дому! |