Переклад тексту пісні Королева-Ведьма - Король и Шут

Королева-Ведьма (оригінал)

В некотором королевстве жил-был король.
У этого короля была дочь волшебница.
При королевском дворе проживал поп, а у попа был сынок десяти лет и каждый день
ходил к одной старушке — грамоте учиться.
Раз случилось ему поздно вечером идти
с ученья;
проходя мимо дворца, глянул он на одно окошечко.
У того окошечка сидит
королевна, убирается: сняла с себя голову, мылом намылила, чистой водой вымыла,
волосы гребнем расчесала, заплела косу и надела потом голову на старое место.
Мальчик диву дался.
Воротился домой и стал всем рассказывать, как он королевну
без головы видел.
Вдруг расхворалась-разболелась королевская дочь, призвала отца
и стала ему наказывать:
«Если я помру, то заставьте поповского сына три ночи сряду надо мною псалтырь
читать».
Померла королевна, положили ее в гроб и вынесли в церковь.
Король призывает
попа:
«Есть у тебя сын?»
«Есть, ваше величество».
«Пусть читает над моей дочерью псалтырь три ночи сряду».
Поп воротился домой и велел сыну изготовиться.
Утром пошел попович учиться и сидит
над книгою такой скучный.
«О чем запечалился?2 — спрашивает его старушка.
«Как мне не печалиться, коли я совсем пропал?»
«Да что с тобой?
Говори толком».
«Так и так, бабушка!
Надо читать над королевною, а она ведь колдунья!»
«Я прежде тебя это ведала!
Только не бойся, вот тебе ножик;
когда придешь в церковь,
очерти около себя круг, читай псалтырь да назад не оглядывайся.
Что бы там ни было,
какие бы страсти ни представлялись — знай свое, читай да читай!
А если назад
оглянешься — совсем пропадешь!»
Вечером пришел мальчик в церковь, очертил ножом около себя круг и принялся за

(переклад)

У деякому королівстві жив-був король.
Цього короля була дочка чарівниця.
При королівському дворі проживав піп, а у попа був синок десяти років і щодня
ходив до однієї старенької грамоти вчитися.
Раз трапилося йому пізно ввечері йти
з навчання;
проходячи повз палац, глянув він на одне віконечко.
У того віконця сидить
королівна, забирається: зняла з себе голову, милом намилила, чистою водою вимила,
волосся гребенем розчесала, заплела косу і наділа потім голову на старе місце.
Хлопчик дивувався.
Вернувся додому і став усім розповідати, як він королівну
без голови бачив.
Раптом розболілася-розболілася королівська дочка, покликала батька
і стала йому карати:
«Якщо я помру, то примусіть поповського сина три ночі поспіль наді мною псалтир
читати».
Померла королівна, поклали її в труну і винесли в церкву.
Король закликає
попа:
«Є у тебе син?»
«Є, ваша величність».
«Нехай читає над моєю дочкою псалтир три ночі поряд».
Піп повернувся додому і наказав синові виготовитися.
Вранці пішов попович вчитися і сидить
над книгою такий нудний.
«Про що засмутився?» — запитує його бабуся.
«Як мені не засмучуватися, коли я зовсім пропав?»
"Та що з тобою?
Говори до ладу».
«Так і так, бабусю!
Треба читати над королівною, а вона ж чаклунка!»
«Я раніше тебе це знала!
Тільки не бійся, ось тобі ножик;
коли прийдеш до церкви,
окресли у себе коло, читай псалтир і назад не оглядайся.
Що там би не було,
які би пристрасті ні представлялися — знай своє, читай та читай!
А якщо назад
озирнешся— зовсім пропадеш!»
Увечері прийшов хлопчик до церкви, окреслив ножем біля себе коло і взявся за