Переклад тексту пісні Метафизика уходит - КооперативништяК

Метафизика уходит (оригінал)

Черный призрак нибелунга, белый призрак волколака,
Алый призрак Пифагора.
Мало ли теней у мрака…
Спят дома, во сне качаясь, спит замшелый бог растений,
Бородатый сон гуляет по рубиновой вселенной.
Спят бомжи во мгле приюта, снится им бутылка виски,
Устаканились в перинах одинокие нацистки.
В полудреме видит цифры алхимический Дмитрий
В замкнутой системе мозга кружат чая мегалитры.
Грезят пеплом пилигримы, пережевывая хаос
Скрипнул желтыми когтями из могилы лютый Штраус
Чей-то богомерзкий призрак потускнел в тиши подземки,
Папа Римский тьмой зашторил фиолетовые зенки.
Спит, что может спать.
Мерцают мглы старинные предметы.
Изменяется пространство, в беспросветный сон одето.
Мрачный разум океана выгнул призрачную спину.
Дрыхнет ценностей система.
Засыпай и ты, дубина.
Ничего не изменилось, в мире пахнет огурцами
Черт играет на рояле, мозг под винными парами.
Пол скрипит, амебы пляшут, кто-то пьет мое пространство.
Расширяются границы обывательского хамства.
Я ли это отражаюсь в мутном зеркале землицы?
Может это смотрит Кришна из козлиного копытца?
Или просто кто-то шутит, раздувает пламя в печке?
Щелкает на сковородке красной девицы сердечко.
Видишь, там, за поворотом измененного сознанья
Кушает свинец Сатурна метафизик из Казани
По лицу текут сомненья, по душе снуют пираньи.
Страшен миг самотворенья богомерзкого желанья.
Тятя, наш любимый невод мертвеца на берег тянет!
Детка, прячься в недрах шкафа, хватит мертвечину лапать!
Это Пушкин, или Гоголь.
Черт их разберет, постылых
Испоганили культуру, растревожили могилы,
Пожурчали самогоном, поскрипели пирогами,
И забросили сандали в пустоту за облаками.
Хорошо тебе, читатель, в нереальщине томиться?
Рухнул с дуба, точно желудь — ни подняться, ни напиться.
Мир устал.
Тревожна старость.
Сны какие-то плохие.
То приснится остров Пасхи, то безумная Россия,
То ментовская кокарда неожиданно приснится…
Чьи-то лица, будто рыла, чьи-то рыла, словно лица…
Метафизика уходит, без нее иссохнет воля.
Эго мирно растворится в кислоте желудка тролля…
Черный призрак Архимеда, белый призрак Джона Ди,
Алый призрак Азатота.
Мало ли теней у тьмы…

(переклад)

Чорний привид нібелунга, білий привид вовколака,
Яскрава примара Піфагора.
Мало тіней у темряви…
Сплять удома, уві сні хитаючись, спить замшелий бог рослин,
Бородатий сон гуляє по рубіновому всесвіту.
Сплять бомжі в мгле притулку, сниться їм пляшка віскі,
Устаканилися в перинах самотні нацистки.
У південь бачить цифри алхімічний Дмитро
У замкненій системі мозку кружляють чаю мегалітри.
Мріють попелом пілігрими, пережовуючи хаос
Скрипнув жовтими кігтями з могили лютий Штраус
Чия богомерзка примара потьмяніла в тиші підземки,
Папа Римський темрявою зашторив фіолетові зенки.
Спить, що може спати.
Мерехтять імли старовинні предмети.
Змінюється простір, в безпросвітний сон одягнений.
Похмурий розум океану вигнув примарну спину.
Дихне цінностей система.
Засинай і ти, кийок.
Нічого не змінилося, у світі пахне огірками
Чорт грає на роялі, мозок під винними парами.
Підлога скрипить, амеби танцюють, хтось п'є мій простір.
Розширюються межі обивательського хамства.
Я це це відображаюсь у мутному дзеркалі земліці?
Може це дивиться Крішна з козлячого копитця?
Чи просто хтось жартує, роздмухує полум'я в печі?
Клацає на сковорідці червоної дівчини серце.
Бачиш, там, за поворотом зміненої свідомості
Їсть свинець Сатурна метафізик з Казані
По обличчю течуть сумніви, по душі снують піранні.
Страшна мить самотворення богомерзкого бажання.
Тетя, наш улюблений невід мерця на берег тягне!
Дитино, ховайся в надрах шафи, вистачить мертвечину лапати!
Це Пушкін, чи Гоголь.
Чорт їх розбере, осоромлений
Споганили культуру, розтривожили могили,
Подзюрчали самогоном, поскрипіли пирогами,
І закинули сандалі в пустоту за хмарами.
Добре тобі, читачу, в нереальщині нудитися?
Рухнув із дуба, наче жолудь — ні піднятися, ні напитися.
Світ утомився.
Тривожна старість.
Сни якісь погані.
То насниться острів Великодня, то божевільна Росія,
То ментівська кокарда несподівано насниться...
Чиїсь особи, ніби рила, чиїсь рила, наче обличчя...
Метафізика йде, без неї висохне воля.
Його мирно розчиниться в кислоті шлунка троля.
Чорна примара Архімеда, біла примара Джона Ді,
Яскрава примара Азатота.
Мало тіней у темряви…