| Проходя сквозь фундамент морга, Адам обратил внимание,
| Проходячи крізь фундамент моргу, Адам звернув увагу,
|
| Что структура бетона разумна и находится в вечном движении
| Що структура бетону розумна і знаходиться в вічному русі
|
| И бессмысленность существования точно так же терзает сознание
| І безглуздість існування точно так що мучить свідомість
|
| Жизнь проходит в тоске по Родине и в бессмысленном накоплении.
| Життя проходить у тузі за Батьківщиною і в безглуздому накопиченні.
|
| А покойники в исступлении колотили в дверь холодильника,
| А небіжчики в шалені били в двері холодильника,
|
| Будто что-то оставили дома, будто их еще не забыли,
| Ніби щось залишили вдома, ніби їх ще не забули,
|
| Но угрюмый разум оракулов укрывал серым снегом могильники,
| Але похмурий розум оракулів укривав сірим снігом могильники,
|
| Так приходит тоска по Родине, так уходят в туман Валькирии.
| Так приходить туга за Батьківщиною, так йдуть у туман Валькірії.
|
| Но без горечи и без радости грыз Адам наливные яблочки,
| Але без гіркоти і без радості гриз Адам наливні яблучка,
|
| Ела Ева зеленые персики, бог на них смотрел в окулярчики
| Їла Єва зелені персики, бог на них дивився в окулярчики
|
| Раскололось небо весеннее на зеленое и бесцельное
| Розкололося небо весняне на зелене і безцільне
|
| Жизнь проходит в тоске по Родине, все печальное, все похмельное.
| Життя проходить у тузі по Батьківщині, все сумне, все похмільне.
|
| Прилетай на метле, любимая, приноси с собой вечер сладостный,
| Прилітай на мітлі, кохана, приноси з собою вечір солодкий,
|
| Мы с тобой отправимся странствовать в параллельный мир, там, где радостно,
| Ми з тобою вирушимо мандрувати в паралельний світ, там, де радісно,
|
| Ведь структура бетона разумна и находится в вечном движении,
| Адже структура бетону розумна і знаходиться в вічному русі,
|
| Жизнь проходит в тоске по Родине и в бессмысленном размножении. | Життя проходить у тузі за Батьківщиною і в безглуздому розмноженні. |