| Це так легко забути, так важко забути
|
| Так важко усвідомити, що я ще не помер
|
| Коли все, чого ми бажали, за межами
|
| І все, на що я сподівався, давно померло
|
| Тож як я можу спати в цьому ложі пам’яті?
|
| Де я відчуваю могилу з гробницею за ліжко
|
| З вашим іменем і моїм ім’ям, висіченим глибоко в камені
|
| Тепер зникли, бо нас давно не було
|
| Нас давно немає, давно не стало
|
| Тепер зникли, бо нас давно не стало
|
| І кохання лежить розгублено, перевіряючи свій пульс
|
| Щоб порівняти це з чимось іншим
|
| І дві речі все ще б’ються, але ніколи як одна
|
| І одна річ задихається, бо її давно немає
|
| Тому тут лежить по шматочкам
|
| У чому б ми не могли визнати
|
| Що б це не було, це були я і ти
|
| То чому б мені просто не дозволити йому померти і не позбутися
|
| Правда, що ми обидва воліли б приховуватись
|
| Краще жити брехаючи, ніж прикидатися, що це не так
|
| І прожити любов, якого давно не стало
|
| Його давно немає, давно немає
|
| Не живіть коханням, якого давно немає
|
| Ніколи не живіть кохання, яке давно померло
|
| Не живіть коханням, якого давно немає |