| Порожній будинок, наповнений спогадами, які переслідують мене
|
| Коли я сплю в цьому ліжку
|
| Враження, які ви залишили, важко забути
|
| Ви ніби привид
|
| Тепер усі мої фоторамки звернені вниз
|
| Тому що в мене немає сил викинути їх
|
| У мене шрами
|
| Від моєї голови в мого серця
|
| Куди ти прицілився і залишив свій слід
|
| Це все, що я маю нагадати мені , що ви пішли
|
| Це заважає мені рухатися далі
|
| Підніміть свої вітання, щоб ніколи не озиратися на цей світ, який ми побудували разом
|
| Все, що мені залишилося, це відкриті рани, які не покращуються
|
| Бо це важко забути
|
| Ця проклята дірка в моїх грудях
|
| І безлад, який ти залишив, покинув мене
|
| Тепер ці ковдри й простирадла, як ланцюги навколо мене
|
| І це ліжко тепер тримає мене заручником
|
| У мене шрами
|
| Від моєї голови в мого серця
|
| Куди ти прицілився і залишив свій слід
|
| Це все, що я маю нагадати мені , що ви пішли
|
| Це заважає мені рухатися далі
|
| Якщо є воля, є шлях
|
| Але я не можу знайти його
|
| Якби я міг, я б узяв нашу стрічку й перемотав її назад
|
| І стерти помилки
|
| Всі вигини і розриви
|
| Вся брехня і посмішки
|
| Ви так легко притворилися
|
| І прийміть усі факти, що ви ніколи не повернетесь
|
| І це поставило мене на коліна
|
| У мене шрами
|
| Від моєї голови в мого серця
|
| Куди ти прицілився і залишив свій слід
|
| Це все, що я маю нагадати мені , що ви пішли
|
| Це заважає мені рухатися далі |