Переклад тексту пісні Москва-Нева - Ирина Дубцова, Leonid Rudenko

Москва-Нева (оригінал)

Я смотрела на него-него-него,
Сквозь Неву-Неву реву не могу.
Я так не выдержу,
Удалю, утоплю,
Тону ко дну.
Не твоё кольцо
На моей руке,
Всё, приплыли,
Уже трое в игре!
Мы по логике вещей уже не те,
В этой комнате, в пустоте.
Не твоё лицо в отражении,
Пора признать обоим поражение.
Без движения, туго скованы,
Выбили стёкла - вот и холодно.
Всё не то у нас,
Всё не так,
Эти простыни - белый флаг.
На ответы вопросы,
Менять так непросто всё,
Ты и я.
И снова нема твоя Нева,
И словно пуста моя Москва.
А наша любовь теперь - слова,
И больше не делится на два.
И снова нема твоя Нева,
И словно пуста моя Москва.
А наша любовь теперь - слова,
И больше не делится на два.
Москва...
Нева...
Я попал не туда, и не с той,
Как цунами накрывает с головой.
Между нами тишина,
Я оглох.
Где же выход?
Выдох.
Вдох.
Обжигаю руки о твои,
Плечи голые,
Стены обнаженные.
Мы с тобою, в сердце пораженные.
Что мы делаем,
Боже мой,
Кто же мы?
Две минуты до расставания,
Ты не сдержала нам, Нева, обещания.
Беспощадно, бессовестно, больно,
Я и Москва теперь,
А не ты и я.
Отпусти меня, отпусти!
Разведи и в Москве мосты.
В этом городе гость непрошеный - наше прошлое,
Я и ты.
И снова нема твоя Нева,
И, словно, пуста моя Москва.
А наша любовь теперь - слова,
И больше не делится на два.
И снова нема твоя Нева,
И, словно, пуста моя Москва.
А наша любовь теперь - слова,
И больше не делится на два.
И снова нема твоя Нева,
И, словно, пуста моя Москва.
А наша любовь теперь - слова,
И больше не делится на два.
И снова нема твоя Нева,
И, словно, пуста моя Москва.
А наша любовь теперь - слова,
И больше не делится на два.
Москва...
Нева...

Москва-Нева (переклад)

Я дивилася на нього-його-його,
Крізь Неву-Неву реву не можу.
Я так не витримаю,
Видалю, втоплю,
Тону на дно.
Не твоє кільце
На моїй руці,
Все, припливли,
Вже троє у грі!
Ми за логікою речей уже не ті,
У цій кімнаті, у порожнечі.
Не твоє обличчя у відображенні,
Час визнати обом поразку.
Без руху, туго скуті,
Вибили шибки - от і холодно.
Все не те у нас,
Все не так,
Ці простирадла – білий прапор.
На відповіді запитання,
Міняти так непросто все,
Ти і я.
І знову нема твоя Нева,
І ніби порожня моя Москва.
А наше кохання тепер - слова,
І більше не поділяється на два.
І знову нема твоя Нева,
І ніби порожня моя Москва.
А наше кохання тепер - слова,
І більше не поділяється на два.
Москва...
Нева...
Я потрапив не туди, і не з тієї,
Як цунамі накриває із головою.
Між нами тиша,
Я оглух.
Де ж вихід?
Видих.
Вдих.
Обпалюю руки про твої,
Плечі голі,
Стіни оголені.
Ми з тобою в серці вражені.
Що ми робимо,
Боже мій,
Хто ми?
Дві хвилини до розлучення,
Ти не дотрималася нам, Нево, обіцянок.
Нещадно, безсовісно, ​​боляче,
Я та Москва тепер,
А не ти й я.
Відпусти мене, відпусти!
Розведи й у Москві мости.
У цьому місті гість непрошений - наше минуле,
Я і ти.
І знову нема твоя Нева,
І ніби порожня моя Москва.
А наше кохання тепер - слова,
І більше не поділяється на два.
І знову нема твоя Нева,
І ніби порожня моя Москва.
А наше кохання тепер - слова,
І більше не поділяється на два.
І знову нема твоя Нева,
І ніби порожня моя Москва.
А наше кохання тепер - слова,
І більше не поділяється на два.
І знову нема твоя Нева,
І ніби порожня моя Москва.
А наше кохання тепер - слова,
І більше не поділяється на два.
Москва...
Нева...