| Затихає звук, що народився раптом,
|
| І знов тремтить у збентеженні,
|
| І знову в сплетіння тіні
|
| Наших рук і серця стукіт.
|
| І горить свічка, і вночі нориці,
|
| Задуває все на світі
|
| Старий вітер, місяць світить,
|
| У два промені горить свічка.
|
| Приспів:
|
| І цієї ночі, і цієї ночі
|
| Ми по небу перекинемо чудовий міст
|
| З озерної глибини та літніх гроз.
|
| І вплетемо в нього і сміх і тишу,
|
| І простягнемо до Місяця і за Місяць,
|
| До самих зірок чарівний міст
|
| Із наших мрій, до самих зірок.
|
| Правий промінь — він твій, лівий промінь — він мій.
|
| Правий — скелі, лівий — море,
|
| У вічній суперечці обидва — двоє.
|
| Дощ грибної косою стіною.
|
| Засобою маня, два промені ланки
|
| У хороводі днів кружляють,
|
| І сміються і лягають
|
| Два промені на два плечі.
|
| Приспів:
|
| І цієї ночі, і цієї ночі
|
| Ми по небу перекинемо чудовий міст
|
| З озерної глибини та літніх гроз.
|
| І вплетемо в нього і сміх і тишу,
|
| І простягнемо до Місяця і за Місяць,
|
| До самих зірок чарівний міст
|
| Із наших мрій, до самих зірок.
|
| Правий промінь — він твій, лівий промінь — він мій. |