| А я, сумую за твоїми руками.
|
| Прийшла зима, а за вікном лише завірюха.
|
| Набираю: "Ну, вітаю, мам" -
|
| Мене, як і раніше, ніхто, як ти не любить.
|
| Я замотався, я запрацював, я не дзвонив.
|
| Які дівчата, звичайно, не через них
|
| Я вуличний поет та вуличний романтик;
|
| І я нікому не вірю, у серці холодно, як у Арктиці.
|
| Але тільки тобі там завжди весна -
|
| Там квітучі сади та аромат.
|
| Я прогнав там ніч, прогнав і зло;
|
| Прогнав там усіх, залишивши там лише твоє кохання.
|
| І я цілую твої руки, мамо,
|
| Хоч і буваю для тебе я впертим.
|
| Ти пробач мені за ці сльози, мамо -
|
| Я обіцяю, що скоро виправлюся.
|
| А я, сумую за твоїми руками.
|
| Прийшла зима, а за вікном лише завірюха.
|
| Набираю: "Ну, вітаю, мам" -
|
| Мене, як і раніше, ніхто, як ти не любить.
|
| А я, сумую за твоїми руками.
|
| Прийшла зима, а за вікном лише завірюха.
|
| Набираю: "Ну, вітаю, мам" -
|
| Мене, як і раніше, ніхто, як ти не любить.
|
| Мам, вибач, за те, що поводився зовсім не так;
|
| І щоразу при зустрічі я цілую твої руки.
|
| Мамо, вибач - усвідомив, який же був дурень;
|
| Адже тільки зрозумів, що як ти мене ніхто не любить.
|
| Мамо, вибач, що так рідко сам тобі дзвонив.
|
| Я закидав себе справами, забував про важливе.
|
| Мамо, вибач за те, що так люблю побути один -
|
| Але без тебе цей світ навіть уявити страшно!
|
| Мамо, я знаю, що ти зрозумієш, ти мені пробачиш
|
| Навіть те, що не вибачать інші люди.
|
| Я десь там пішов у себе, а ти знову не спиш;
|
| Як любиш ти, мамо - так мене ніхто не любить.
|
| А я, сумую за твоїми руками.
|
| Прийшла зима, а за вікном лише завірюха.
|
| Набираю: "Ну, вітаю, мам" -
|
| Мене, як і раніше, ніхто, як ти не любить.
|
| А я, сумую за твоїми руками.
|
| Прийшла зима, а за вікном лише завірюха.
|
| Набираю: "Ну, вітаю, мам" -
|
| Мене, як і раніше, ніхто, як ти не любить.
|
| Як ти не любиш;
|
| Як ти не любиш;
|
| Як ти не любиш;
|
| Як ти не любиш;
|
| Як ти не любиш;
|
| Як ти не любиш;
|
| Як ти не любиш. |