| А я бігла за ним, як у маренні
|
| А я на нього ставила ціле життя
|
| Якщо він покличе знову, я не прийду
|
| І не повернуся, навіть якщо він слізно попросить – «Повернись»
|
| Таких, як він, може бути раз на сотню років
|
| Таких, як я, раз на 200 і то не факт
|
| І для нього моє кохання було схоже на марення
|
| Та ось тільки зможу без нього, а він без мене ніяк
|
| Горіло яскравіше за мільйони вогнів
|
| І навіть не хочу знати, чому?
|
| Він вибрав світло простих ліхтарів
|
| Коли всі зірки мої були лише йому, лише йому
|
| Горіло яскравіше за мільйони вогнів
|
| І навіть не хочу знати, чому?
|
| Він вибрав світло простих ліхтарів
|
| Коли всі зірки мої були лише йому, лише йому
|
| Біля ста морів я чекала сто погод
|
| І нахлібалася води я сповна
|
| Я не могла відпустити і зрозуміти, що він не той
|
| Навіщо йти мені на бій, якщо там не моя війна
|
| Таких, як він у цьому світі більше немає
|
| Та й не треба, мабуть, нехай буде так
|
| А я з посмішкою зустріну мій новий, чудовий світанок
|
| А я любила його, а він втратив нас, дурень
|
| Горіло яскравіше за мільйони вогнів
|
| І навіть не хочу знати, чому?
|
| Він вибрав світло простих ліхтарів
|
| Коли всі зірки мої були лише йому, лише йому
|
| Горіло яскравіше за мільйони вогнів
|
| І навіть не хочу знати, чому?
|
| Він вибрав світло простих ліхтарів
|
| Коли всі зірки мої були лише йому, лише йому |