| Ти співаєш, наче птах небесний,
|
| Але, як усі, на землі народжена,
|
| На землі народжена...
|
| Даруєш радість тим, що живуть у невідомості,
|
| В очікуванні світлого дня.
|
| Від зорі до західної агонії,
|
| До молитви вечірньої роси,
|
| Ти співаєш — тобі так дозволено
|
| Тим, хто створив бездонну синь.
|
| І тернину шип розірве твою сукню.
|
| Хіба це нещастя?
|
| І тернина шип розкриє тобі руку.
|
| Лише хвилина переляку.
|
| І терну шип пронизає твоє серце!
|
| Як легко та вільно
|
| Тобі співатиметься!
|
| Птах небесний...
|
| У самій же гніздо розорене,
|
| Гучний вітер та попелу сліди,
|
| Горе гірке, твариною безсонною
|
| На тебе дивно дивиться.
|
| Чим пронизливіший біль, ніж відчайдушніший,
|
| Тим твій голос кришталевіше звучить,
|
| Чистота в ньому до тремтіння кришталева,
|
| І врятує, і від бід збереже.
|
| І тернину шип розірве твою сукню.
|
| Хіба це нещастя?
|
| І тернина шип розкриє тобі руку.
|
| Лише хвилина переляку.
|
| І терну шип пронизає твоє серце!
|
| Як легко та вільно
|
| Тобі співатиметься!
|
| Птах небесний...
|
| І – ні слова про те, що чекаєш на допомогу,
|
| І – жодного слова про те, що немає сил.
|
| Ти надію даєш душам, що тонуть,
|
| Хоч про це ніхто не просив.
|