| Ах, якщо б ти мені тільки не сказав
|
| Слова, що завчила напам'ять
|
| Не знаєш сам, як боляче покарав
|
| Цілуєш квапливо, ну і нехай
|
| І тільки світ один не поспішав
|
| Начебто давно вже вирішив
|
| За всіх і за мене теж
|
| Хто жити з нас двох зможе
|
| Не говори більше про любов
|
| Мій ніжний голос з касет зітрі
|
| Нехай щасливі наші дні
|
| Серце забуде
|
| Коли виявиться життя порожнім
|
| Захочеш крикнути: "Кохання, стривай!"
|
| От тільки, знаєш, мене з тобою
|
| Більше не буде
|
| Не буде в нашій книзі нових глав
|
| Колишніх історій рядки розпливлися
|
| Загинули почуття, з висоти впавши,
|
| А нові, на жаль, не народилися
|
| Я все терплю — я сильна, зрозумій
|
| Дізнаюся, як потрапити на край землі
|
| Як серце посміхається кохаючи
|
| Вже не від тебе, не від тебе
|
| Не говори більше про любов
|
| Мій ніжний голос з касет зітрі
|
| Нехай щасливі наші дні
|
| Серце забуде
|
| Коли виявиться життя порожнім
|
| Захочеш крикнути: "Кохання, стривай!"
|
| От тільки, знаєш, мене з тобою
|
| Більше не буде
|
| Зі сніжинок миленьких свою тобі довірила таємницю
|
| Полюбити змусила, в руках твоїх розтанула випадково
|
| Зі сніжинок миленьких свою тобі довірила таємницю
|
| Полюбити змусила, в руках твоїх розтанула випадково
|
| Не говори більше про любов
|
| Мій ніжний голос з касет зітрі
|
| Нехай щасливі наші дні
|
| Серце забуде
|
| Коли виявиться життя порожнім
|
| Захочеш крикнути: "Кохання, стривай!"
|
| От тільки, знаєш, мене з тобою
|
| Більше не буде |