| Говори що хочеш, я буду сумувати за вами, мої друзі
|
| Дозвольте мені рухатися, бо дорога ніколи не закінчується
|
| Клятва жити до кінця всіх часів
|
| Аж на край землі, тому що я
|
| Чекаю, поки ти скажеш, що ти будеш моїм
|
| Багато довгих днів, багато довгих років
|
| Багато неправильних п’єс, багато неправильних страхів
|
| Мене можна було б кинути в обійми моря
|
| Я могла б назавжди перебувати між колодами
|
| Чекаю, поки ви запитаєте, що мене тримає
|
| Що б ми робили в кінці дня
|
| Коли години сплять, а час спливає
|
| Діти – це все, що може показати земля
|
| Діти – це все, що земля хоче знати
|
| Тут, на півночі, тут, у снігу
|
| У пустелі, землі нашого народження
|
| Земля нашої праці, земля нашої цінності
|
| Я міг би залишатися здоровим, багатим і мудрим
|
| Бо я люблю сніг, який критикують інші снігові птахи
|
| Скажіть це дружіні, і ви отримаєте сюрприз
|
| Небо Північної Америки вкрите зірками
|
| Над заводами й фермами, над хуторами й барами
|
| Вітер Північної Америки не дихає вночі
|
| Там, на відстані, летять деякі душі
|
| Деякі закохані з м’яким серцем, чиї цілі вже на виду
|
| Тут у моєму стилі знову, знову й знову
|
| Тут у моїй посмішці знову й знову
|
| Тут у моїй посмішці знову й знову
|
| Тут у моїй шкірі знову, знову
|
| Чекаємо, коли ви скажете, давайте почнемо |