Переклад тексту пісні Nostalgies - Gerard Lenorman

Nostalgies (оригінал)

Toutes les cloches des églises
Sonnent le glas de nos campagnes
Je sais que nos miroirs se brisent
Au mur du château de Versailles
Nostalgie, nostalgie, nostalgie, nostalgie
Je suis la forêt de Senlis de tous ces chênes qu´on abat
Je suis le dernier cerf de France qu´on attend au bout d´un fusil
Tu vois, tu vois je suis le train qui traversait les villages de montagne
Ils ont laissé rouiller mes rails et moi je vieillis là tout seul dans un hangar
Je veux mourir en pyramide
Devant l´Egypte et ses trésors
Plutôt que vivre en Polaroïd
Sur une photo Technicolor
Je pense à toi Monsieur Mermoz
La baie de Rio a bien changé, tu sais
L´aventure aujourd’hui, c´est autre chose
Un petit bonhomme dans une bande dessinée
Aujourd´hui les cap-horniers sont inutiles
Et la Terre de Feu est en exil
Le temps, le temps, le temps, le temps
Ca n´arrange rien le temps
Le temps, le temps, le temps
Aujourd’hui c´est demain le temps
Et dans nos villes solitaires
On est des gens bien ordinaires
Eh, je pense à toi Don Quichotte de la Mancha
Et je cours après tes moulins à vent
Et qu´est-ce qu´on me dit?
Tu sais ce qu´on me dit?
Que je suis fou, eh oui que je suis fou
Comme ces hommes qui font la guerre et qui n´osent plus se battre en duel
Regarde, on n´est même plus des animaux, on est déjà des robots
L´amour n´existe que dans les livres
Déshabillé, tout en couleurs
Les jeunes filles en crinoline
Aimer les oiseaux et les fleurs
Moi, et moi je n´ai plus que la musique et des chansons pour leur parler
Je serai le dernier romantique
Avant que l´ordinateur X m´ait définitivement déprogrammé
Moi, moi si tu me donnes un arc-en-ciel
Je bâtirai des châteaux forts dans les brumes
Et dans les aurores loin du ciel bleu de l´Atlantique et loin
Loin du gris des villes du nord
Ma nostalgie est différente
On m´a pas fait de souvenirs
Et je suis un enfant qui invente
Je n´ai vécu qu´en avenir
Oh, on nous a trop souvent menti avec des chiffres
Avec des dates qui ne voulaient rien dire
Avec des rois des empereurs des présidents
Des murs de Berlin et des murailles de Chine
Les murs, les murs ne servent plus à rien, les murs
Et il serait temps qu´on vous le dise
Vous parlez trop, nous avons besoin de silence
Tout est chronométré la vie, l´amour, la mort
On ne pourra même plus battre nos propres records
Il faudra bien les casser, les chronomètres
Et vivre, vivre au rythme des saisons s´il nous en reste
Quand je pense qu´on nous amuse avec des satellites
Quand je pense qu´on nous amuse avec des nouvelles planètes
Alors qu´ici on bousille tout, les forêts, les océans, les rivières
On bousille tout, le coeur des hommes
Si nos consciences pouvaient se déranger
Se déranger aussi souvent que nos téléphones
Je ne veux plus croire en nos croyances
D´un Dieu pour chaque religion
S´il y en a un qui nous entend
Qu´il chante avec moi ma chanson
Je te parle à toi qui es dans ton bureau
Dans ton usine ou sur un tracteur
Je chante pour les hommes du nouveau monde
Pour toi, Pedro de Madrid, Gianni de Milan, Jeremy de San Francisco
Pour vous dire quoi?
Eh bien, pour vous dire que j´ai peur
Peur de nos avions qui vont trop vite
De ces pays que je ne rencontrerai jamais
Quand je ne veux plus que nos paroles soient entendues comme une langue
étrangère
Non je ne veux plus, je veux que nous ayons le temps de vivre tous
Le temps de sentir le soleil qui nous brûle, et le vent qui nous décoiffe
Le temps de regarder les abeilles, les écureuils
Le temps de parler à nos enfants, le temps d´oublier la terreur
La violence, la bêtise, que les hommes redeviennent des hommes
Et la terre un jardin, que la paix soit dans nos coeurs
Et que notre volonté soit faite, nostalgie
Nostalgie, planète Dieu
J´irai vers toi prendre ma place, j´irai vers toi
Nostalgie, nostalgie, nostalgie je t´aime

(переклад)

Усі церковні дзвони
Пробивайте дзвін наших походів
Я знаю, що наші дзеркала розбиваються
На стіні Версальського палацу
Ностальгія, ностальгія, ностальгія, ностальгія
Я — ліс Сенліс усіх цих дубів, що ми вирубали
Я останній олень у Франції, якого очікують в кінці зброї
Бачиш, бачиш, я той потяг, що їхав через гірські села
Вони пустили мої рейки іржавіти, і я старію тут сам, у сараї
Я хочу померти в піраміді
Перед Єгиптом і його скарбами
Замість того, щоб жити в Polaroid
На фотографії Technicolor
Я думаю про вас, пане Мермоз
Затока Ріо дуже змінилася, знаєте
Сьогоднішні пригоди – це щось інше
Маленький хлопець у коміксі
Сьогодні кейп-рогові марні
А Вогняна Земля у вигнанні
Час, час, час, час
Це не допомагає погоді
Час, час, час
Сьогодні час завтра
І в наших самотніх містечках
Ми дуже звичайні люди
Гей, я думаю про тебе, Дон Кіхоте де ла Манча
А я біжу за вашими вітряками
І що мені кажуть?
Знаєш, що мені кажуть?
Що я божевільний, так, я божевільний
Як ті чоловіки, які воюють і які більше не наважуються на дуель
Дивіться, ми вже навіть не тварини, ми вже роботи
Любов існує тільки в книгах
Роздягнений, весь у кольорі
Молоді дівчата в кринолінах
люблю птахів і квіти
Мені і мені залишилися лише музика та пісні, щоб поговорити з ними
Я буду останнім романтиком
Раніше комп'ютер X остаточно депрограмував мене
Я, я, якщо подаруєш мені веселку
Я буду будувати замки в тумані
А в полярних сяйвах далеко від блакитного неба Атлантики і далеко
Далеко від сірості північних міст
Моя ностальгія інша
Мені не зробили спогадів
А я дитина, яка вигадує
Я жив лише майбутнім
Ой, нам занадто багато разів обманювали цифри
З датами, які нічого не означали
З королями імператорами президентами
Про стіни Берліна і стіни Китаю
Стіни, стіни ні до чого, стіни
І пора нам сказати вам
Ти занадто багато говориш, нам потрібна тиша
Все приурочено до життя, любові, смерті
Ми вже навіть не зможемо побити власні рекорди
Нам доведеться зламати їх, секундоміри
І живіть, живіть у ритмі пір року, якщо у нас ще залишилося
Коли я думаю, що ми розважаємось із супутниками
Коли я думаю, що ми розважаємося з новими планетами
Поки тут ми все псуємо, ліси, океани, річки
Ми все зіпсуємо, людські серця
Якби наша совість могла заважати одне одному
Заважають один одному так само часто, як і наші телефони
Я більше не хочу вірити в наші переконання
Про Бога для кожної релігії
Якщо є хтось, хто нас почує
Нехай співає зі мною мою пісню
Я розмовляю з вами, хто у вашому офісі
На вашому заводі чи на тракторі
Я співаю для чоловіків нового світу
Для вас Педро з Мадрида, Джанні з Мілана, Джеремі з Сан-Франциско
Тобі що сказати?
Ну, сказати тобі, що я боюся
Боїмося, що наші літаки летять занадто швидко
З тих країн я ніколи не зустріну
Коли я більше не хочу, щоб наші слова звучали як мова
іноземний
Ні, я більше не хочу, я хочу, щоб ми всі встигли пожити
Час відчути, як сонце обпікає нас, а вітер розвіює волосся
Час поспостерігати за бджолами, білками
Час поговорити з нашими дітьми, час забути жах
Насильство, дурість, що чоловіки знову стають чоловіками
А земля садом, мир у наших серцях
І буде наша воля, ностальгія
Ностальгія, Планета Бог
Я прийду до вас займу своє місце, я прийду до вас
Ностальгія, ностальгія, ностальгія, я люблю тебе