Переклад тексту пісні Эхо первой любви - Евгений Мартынов, Инструментальный ансамбль «Мелодия», Евгений Мартынов, Инструментальный ансамбль "Мелодия"

Эхо первой любви (оригінал)

Эхо первой любви
Музыка Евгения Мартынова
Стихи Роберта Рождественского
Год создания — 1982.
Год премьеры — 1983.
Основные исполнители — Е. Мартынов,
Л.Серебренников, А. Серов
Я однажды вернулся туда,
В тихий город, — сквозь дни и года.
Показался мне город пустым.
Здесь когда-то я был молодым.
Здесь любовь моя прежде жила,
Помню я третий дом от угла.
Помню я третий дом от угла.
Я нашел этот дом, я в окно постучал,
Я назвал её имя, почти прокричал!
И чужой человек мне ответил без зла.
«Здесь, наверно, она никогда не жила».
— Ты ошибся!
— мне город сказал.
— Ты забыл!
— усмехнулся вокзал.
— Ты ошибся!
— шептали дома.
Спелым снегом хрустела зима.
А над крышами вился дымок.
Но ведь я ошибиться не мог!
Но ведь я ошибиться не мог!
Ведь звучало вокруг среди белых снегов
Эхо первой любви, эхо давних шагов!
А над городом снег все летел и летел.
Этот город меня узнавать не хотел.
В нём была и надежда, и грусть —
Я шагал по нему наизусть.
Я в его переулки нырял,
Где когда-то любовь потерял.
Я искал, я бродил до темна.
Но нигде не встречалась она,
Но нигде не встречалась она.
Я из города в полночь домой уезжал.
Он летел за окном.
Он меня провожал.
И ночные огни повторяли светло:
-То, что было, прошло!
То, что было, прошло…

(переклад)

Відлуння першого кохання
Музика Євгенія Мартинова
Вірші Роберта Різдвяного
Рік створення - 1982.
Рік прем'єри - 1983.
Основні виконавці - Є. Мартинов,
Л.Серебренников, А. Сєров
Я одного разу повернувся туди,
У тихе місто, крізь дні і роки.
Здалося мені місто порожнім.
Тут колись я був молодим.
Тут кохання моє колись жило,
Пам'ятаю я третій будинок від кута.
Пам'ятаю я третій будинок від кута.
Я знайшов цей будинок, я у вікно постукав,
Я назвав її ім'я, майже прокричав!
І чужа людина мені відповіла без зла.
«Тут, мабуть, вона ніколи не жила».
- Ти помилився!
— Мені місто сказало.
- Ти забув!
— посміхнувся вокзал.
- Ти помилився!
— шепотіли вдома.
Стиглим снігом хрумтіла зима.
А над дахами вився димок.
Але ведь я помилитися не міг!
Але ведь я помилитися не міг!
Адже лунало довкола серед білих снігів
Відлуння першого кохання, луна давніх кроків!
А над містом сніг все летів і летів.
Це місто мене впізнавати не хотіло.
У ньому була і надія, і сум |
Я крокував по нього напам'ять.
Я його провулки пірнав,
Десь колись кохання втратив.
Я шукав, я блукав до темноти.
Але ніде не зустрічалася вона,
Але ніде не зустрічалася вона.
Я з міста у північ додому їхав.
Він полетів за вікном.
Він мене проводжав.
І нічні вогні повторювали світло:
-Те, що було, пройшло!
Те, що було, минуло…