Переклад тексту пісні В пробках - EMIN

В пробках (оригінал)

В пробках время летит иначе.
Этот город никогда не плачет,
Люди в нём уже научились терпеть.
По радио снова играют Лепса,
А я в машине не могу согреться.
Я знаю, что уже хочу к тебе, —
Не успеть…
Пусть нетронутым останется платье,
Не выпитым будет вино;
И всё, что хотел сказать я —
Ты знаешь уже давно…
Ты все мои мечты отпусти,
Не нужно ничего обещать.
Я могу сказать «Прости…»,
Но сам я не умею прощать…
Наверное мы неверно поверили,
Что в нашем фильме не закончатся серии;
Но ты смотри до конца, как наши сердца
Уже научились молчать…
Но ты смотри до конца, как наши сердца
Уже научились молчать…
Время может остановиться.
В этом городе мелькают лица,
Не находя любви среди обычных дел.
И мы с тобой без неё остались —
Возможно, оба мы не старались;
Я точно знаю, что к тебе уже не успел…
Пусть нетронутым останется платье,
Не выпитым будет вино;
И всё, что хотел сказать я —
Ты знаешь уже давно…
Ты все мои мечты отпусти,
Не нужно ничего обещать.
Я могу сказать «Прости…»,
Но сам я не умею прощать…
Наверное мы неверно поверили,
Что в нашем фильме не закончатся серии;
Но ты смотри до конца, как наши сердца
Уже научились молчать…
Но ты смотри до конца, как наши сердца
Уже научились молчать…
В пробках время летит иначе.
Этот город никогда не плачет,
Люди в нём уже научились терпеть…
Ты все мои мечты отпусти,
Не нужно ничего обещать.
Я могу сказать «Прости…»,
Но сам я не умею прощать…
Наверное мы неверно поверили,
Что в нашем фильме не закончатся серии;
Но ты смотри до конца, как наши сердца
Уже научились молчать…
Но ты смотри до конца, как наши сердца
Уже…

В пробках (переклад)

У пробках час летить інакше.
Це місто ніколи не плаче,
Люди в ньому вже навчилися терпіти.
Радіо знову грають Лепса,
А я в машині не можу зігрітися.
Я знаю, що вже хочу до тебе,—
Не встигнути…
Нехай незайманим залишиться сукня,
Не випитим буде вино;
І все, що хотів сказати я —
Ти знаєш вже давно…
Ти всі мої мрії відпусти,
Не треба нічого обіцяти.
Я можу сказати «Пробач…»,
Але сам я не умію прощати...
Напевно ми невірно повірили,
Що в нашому фільмі не закінчаться серії;
Але ти дивися до кінця, як наші серця
Вже навчилися мовчати.
Але ти дивися до кінця, як наші серця
Вже навчилися мовчати.
Час може зупинитись.
В цьому місті миготять обличчя,
Не знаходячи любові серед звичайних справ.
І ми з тобою без неї залишилися —
Можливо, обидва ми не намагалися;
Я точно знаю, що до тебе вже не встиг...
Нехай незайманим залишиться сукня,
Не випитим буде вино;
І все, що хотів сказати я —
Ти знаєш вже давно…
Ти всі мої мрії відпусти,
Не треба нічого обіцяти.
Я можу сказати «Пробач…»,
Але сам я не умію прощати...
Напевно ми невірно повірили,
Що в нашому фільмі не закінчаться серії;
Але ти дивися до кінця, як наші серця
Вже навчилися мовчати.
Але ти дивися до кінця, як наші серця
Вже навчилися мовчати.
У пробках час летить інакше.
Це місто ніколи не плаче,
Люди в ньому вже навчилися терпіти...
Ти всі мої мрії відпусти,
Не треба нічого обіцяти.
Я можу сказати «Пробач…»,
Але сам я не умію прощати...
Напевно ми невірно повірили,
Що в нашому фільмі не закінчаться серії;
Але ти дивися до кінця, як наші серця
Вже навчилися мовчати.
Але ти дивися до кінця, як наші серця
Вже…