Інформація про пісню На цій сторінці ви можете ознайомитися з текстом пісні Waldrandlichter, виконавця - Clueso. Пісня з альбому Handgepäck I, у жанрі Альтернатива
Дата випуску: 23.08.2018
Лейбл звукозапису: Text und Ton eine gutemusikschallplatten
Мова пісні: Німецька
Waldrandlichter(оригінал) |
Er ist noch ein kleiner Junge |
Seine Neugier gibt ihm Halt |
Er trug sein Herz nicht auf der Zunge |
Das Elternhaus stand vor dem Wald |
Doch eines Tages lief er dahinter |
Dorthin, wo die hohen Bäume steh’n |
Doch sie bekam ihn in die Finger |
Und sofort flossen die Trän'n |
Am Mittagstisch da schaute sein Vater immer streng |
Auf Verstecke, die er sich baute |
Bald wurde es all’n zu eng |
Seine Alten schickten ihn auf so 'n feines Internat |
Sollen die ihn doch erzieh’n |
Er war nur zwei Wochen da |
Denn er wollte immer dahin |
Wo nicht erlaubt war hinzugeh’n |
Und als er gehen sollte, ging er |
Ohne sich umzudreh’n |
Und er baut sich eine Hütte |
Dort wo der Wald wie Brandung rauscht |
Er stellt sich vor, das Feld wär' das Meer |
Und er fährt hinaus |
Mit den Jahren wurde es ruhiger |
Im Mehrfamilienhaus |
Die Tage waren wie Glas |
Viel zu einfach zu durchschau’n |
Bald waren im Netz der Kleinstadt |
Alle Wege abgefahr’n |
Und nach 'nem viel zu langen Winter |
Regnet es im April so warm |
Da lief er raus aus seinem Zimmer |
Um kurz am Horizont nachzuseh’n |
Er stand dort wo die Straßen flimmern |
Dann hat man ihn nich' mehr geseh’n |
(переклад) |
Він ще маленький хлопчик |
Його цікавість тримає його на землі |
Він не носив своє серце на рукаві |
Перед лісом стояла батьківська хата |
Але одного разу він побіг за ним |
Туди, де високі дерева |
Але вона дістала його до рук |
І одразу сльози потекли |
За обіднім столом батько завжди виглядав суворим |
На криївках він будував |
Невдовзі всім стало занадто тісно |
Старші віддали його до чудової школи-інтернату |
Нехай його виховують |
Був там лише два тижні |
Тому що він завжди хотів туди потрапити |
Куди не пускали |
А коли мав йти, пішов |
Не обертаючись |
І будує собі хатинку |
Де ліс шумить, як прибій |
Він уявляє, що поле було б морем |
І він виганяє |
З роками стало тихіше |
У багатоквартирному будинку |
Дні були як скло |
Занадто легко проглядати |
Незабаром потрапили в мережу невеликих міст |
Всі дороги пройшли |
І після занадто довгої зими |
Невже в квітні дощ такий теплий |
Потім він вибіг зі своєї кімнати |
Щоб швидко глянути на горизонт |
Він стояв там, де мерехтять вулиці |
Тоді ти його більше не бачила |