Інформація про пісню На цій сторінці ви можете ознайомитися з текстом пісні Болезнь , виконавця - Чёрный Обелиск. Пісня з альбому Стена 1994, у жанрі Классика металаЛейбл звукозапису: СД-Максимум
Мова пісні: Російська мова
Болезнь(оригінал) |
| Люди души коптят на бездумном огне |
| И смеются от счастья, как дети … |
| А по чьей-то сутулой, склоненной спине |
| Хлещет плетью разгневанный ветер … |
| Hад шеренгой пустых, обезличенных лиц |
| Плавно реют бездумные грезы, |
| А по крышам домов и по стенам больниц |
| Льются чьи-то прозрачные слезы … |
| Тихо сердце стучит — это время мое, |
| Я поспешно седлаю коня. |
| Конь мой быстро домчит в те места, где поет |
| Желтый филин, встречая меня. |
| Хрупко светит луна. |
| Из хрустальных домов |
| Раздается то шепот, то смех. |
| Опускаюсь на дно, поднимаюсь со дна, |
| Растворяюсь, как кошка, во тьме … |
| Из простого огня соткан клетчатый флаг |
| Так же чисто, как льется вода … |
| Посмотри на меня, и я подам тебе знак — |
| Ты со мною теперь навсегда!!! |
| И сжималась душа, расширялся зрачок, |
| Мысли вялою шли чередой … |
| Время мчалось вперед, как гигантский волчок, |
| Сильно пущенный чьей-то рукой … |
| Год за десять и мимо вся жизнь пронеслась, |
| Мысли были, и канули в вечность … |
| Ты и сам не заметил, как нить порвалась: |
| Тишина, пустота, бесконечность … |
| (переклад) |
| Люди душі коптять на бездумному вогні |
| І сміються від щастя, як діти... |
| А за чиєюсь сутулою, схиленою спиною |
| Хлеще батогом розгніваний вітер. |
| Hад шеренгою порожніх, знеособлених осіб |
| Плавно риють бездумні мрії, |
| А по дахах будинків і по стінах лікарень |
| Льються чиїсь прозорі сльози. |
| Тихо серце стукає — це час мій, |
| Я поспішно сідлаю коня. |
| Кінь мій швидко домчить в ті місця, де співає |
| Жовтий пугач, зустрічаючи мене. |
| Тендітно світить місяць. |
| З кришталевих будинків |
| Лунає то шепіт, то сміх. |
| Опускаюся на дно, піднімаюся зі дна, |
| Розчиняюся, як кішка, у темряві… |
| З простого вогню зітканий картатий прапор |
| Так само чисто, як ллється вода… |
| Подивися на мені, і я подам тобі знак — |
| Ти зі мною тепер назавжди! |
| І стискалася душа, розширювалася зіниця, |
| Думки млявою йшли чергою. |
| Час мчав уперед, як гігантський дзига, |
| Сильно пущений чиєюсь рукою. |
| Рік за десят і мімо все життя промайнуло, |
| Думки були, і канули у вічність... |
| Ти і сам не помітив, як нитка порвалася: |
| Тиша, порожнеча, нескінченність... |