| Мені здається, що я нарешті втомився від цієї гри
|
| Кожна ніч проходить однаково
|
| Ти намагаєшся поговорити зі мною про своє горе і свій біль
|
| Але в кінцевому підсумку я знову відмовляюся від вас
|
| Бо я спостерігаю, як ти лежиш на ліжку
|
| На голові віють штори
|
| Я бачу фотографії нас двох вчасно
|
| Світ, який ми залишили так далеко позаду
|
| Тепер я відчуваю втіху вночі
|
| Втрачаю голову від кольорів і світла
|
| Ви знаєте, що я намагався бути тим, яким ви хочете, щоб я був
|
| Але я завжди підходжу на коротко
|
| Я знаю, що я не той, хто вам дійсно потрібен
|
| Тепер я не дивуюся
|
| О, і я не дивуюся взагалі
|
| Чому ті самі речі, які колись тримали нас
|
| Чи причини ми зараз падають
|
| Можливо, ми не пройдемо
|
| Можливо, ми марнували час
|
| Поки ми не знайдемо способ попрощатися
|
| Ой, ой-ой
|
| І коли я виходжу за двері
|
| Я знаю, що був тут багато разів раніше
|
| Але я ніколи не зміг зняти смуток з твого обличчя
|
| Або змітайте темряву з цього місця
|
| Тепер я відчуваю втіху вночі
|
| Втрачаю голову від кольорів і світла
|
| Я намагався бути ким, яким ти хочеш, щоб я був
|
| Але коли я прокидаюся вночі
|
| Я знаю, що ніколи не стану тим, хто тобі потрібен
|
| Тепер я не дивуюся
|
| О, і я не дивуюся взагалі
|
| Чому ті самі речі, які колись тримали нас
|
| Чи є причини тепер, коли ми спотикаємося й падаємо
|
| О, можливо, ми не пройдемо
|
| Так, можливо, все це була брехня
|
| Поки ми не знайдемо способ попрощатися
|
| Ой, ой-ой |