Переклад тексту пісні Жить - Артём Лоик

Жить (оригінал)

Нету песен про любовь, нету строчек о любви
Я писал, но не про то, чего хотела ты…
Войны без особых причин, не к тебе шел, — на врага…
Но ты несла мои мечи в своих тоненьких руках
За плечами сколько строк, сколько иллюзорных битв
Умел писать им как никто, но не умел тебя любить
Как никто… хотелось шить рифмами делить на ноль,
А ты хотела просто жить… со мной
Я подарю тебе с утра свои лучшие стихи
Непонятные слова, не поймешь их — пустяки
Только не бросай меня, в этой пустоте
Наша сложная любовь растерялась в простоте
Мы придумали вдвоем и поверили в картину
Где наш королевский дом в однокомнатной квартире
Поместился… да не весь… Помечтаем, объясним
Свои планы до небес, но нам поверит только сын…
Чувства вылиты в слова, а он вылитый ты
Я останусь у стола, у своей треснутой стены
Которую хочу пробить в мире, где уместен хор
Где учусь тебя любить, больше песен и стихов…
Больше смерти и крестов, себя целями дробя
Больше строчек и листов, где я потерял тебя…
Разреши мне не соврать, а получится остыть, —
Равносильно, что порвать, — нашу связь или листы…
Где сейчас иду ко дну… где я весь и потому
Где прошу тебя одну, помоги мне… утонуть…
В моем мире без людей, без бумажек и забот
Непонятных мне и где, я давно ушел за борт…
Подарив тебе с утра свои лучшие стихи
Непонятные слова, не поймешь их — пустяки
Только не бросай меня, в этой пустоте
Наша сложная любовь растерялась в простоте
Мы придумали вдвоем и поверили в картину
Где наш королевский дом в однокомнатной квартире
Поместился… да не весь… Умирая со строкой
Захотелось очень жить… с тобой

Жить (переклад)

Нема пісень про кохання, нема рядків про кохання
Я писав, але не про те, чого хотіла ти...
Війни без особливих причин, не до тебе йшов, на ворога.
Але ти несла мої мечі в своїх тоненьких руках
За плечима скільки рядків, скільки ілюзорних битв
Вмів писати ним як ніхто, але не умів тебе любити
Як ніхто… хотілося шити римами ділити на нуль,
А ти хотіла просто жити... зі мною
Я подарую тобі з ранку свої найкращі вірші
Незрозумілі слова, не зрозумієш їх — дрібниці
Тільки не кидай мене, в цій порожнечі
Наше складне кохання розгубилося в простоті
Ми придумали вдвох і повірили в картину
Де наш королівський будинок в однокімнатній квартирі
Помістився… так не весь… Помріємо, пояснимо
Свої плани до небес, але нам повірить тільки син...
Почуття вилити в слова, а він вилитий ти
Я залишусь біля столу, біля своєї тріснутої стіни
Яку хочу пробити у світі, де доречний хор
Де вчуся тебе любити, більше пісень та віршів…
Більше смерті і хрестів, себе цілями дробу
Більше рядків і аркушів, де я втратив тебе…
Дозволь мені не брехати, а вийде охолонути,
Рівносильно, що порвати — наш зв'язок чи листи…
Де зараз йду на день... де я весь і тому
Де прошу тебе одну, допоможи мені… потонути…
У моєму світі без людей, без папірців і турбот
Незрозумілих мені і де, я давно пішов за борт...
Подарувавши тобі з ранку свої найкращі вірші
Незрозумілі слова, не зрозумієш їх — дрібниці
Тільки не кидай мене, в цій порожнечі
Наше складне кохання розгубилося в простоті
Ми придумали вдвох і повірили в картину
Де наш королівський будинок в однокімнатній квартирі
Помістився… так не весь… Помираючи зі рядком
Захотілося дуже жити… з тобою