Інформація про пісню На цій сторінці ви можете ознайомитися з текстом пісні Спасибо, виконавця - Артём Лоик. Дата випуску: 08.01.2019
Вікові обмеження: 18+
Мова пісні: Російська мова
Спасибо(оригінал) |
| Сколько бы не бились, сколько бы не пели, |
| Но мечи и лбы искрились, только всё же не тупели |
| И пускай остыли, пускай крылья обгорели, |
| Но когда плевали в нас, тогда стояли на горе ли? |
| Вы, когда кричали и топтали наши песни, либо |
| Двигали плечами, да шептали, — «это липа»? |
| Но мы были выше, не достать нас голосами |
| Вот поэтому и были с опущенными глазами! |
| Сколько бы не плыли, сука, вопреки теченью |
| Всюду в самозаточении, точно не к пузатой черни |
| И указам знати… Эти знаки, псевдо перлы, |
| А прошли и пережили, перепили, перепели |
| Переели вашей грязи, но я вырву, ты не парься! |
| Поэтому на фото я всегда держу два пальца… |
| Сколько бы не ржали, пополняя собой толпы |
| Да, дошли до точки мы… но снова взяли книгу с полки! |
| Спасибо с запозданием, но на опережение! |
| Спасибо за признанье, спасибо за презрение! |
| Спасибо что вы были и спасибо, что убили |
| Спасибо за дороги из тропинок и извилин |
| К себе… спасибо робкое и гордое, как плюнуть |
| Спасибо за короткую войну длиною в юность! |
| Спасибо пополам сам разделю среди улыбок… |
| Спасибо, но не вам, а небесам, кричу: «спаси Бог!» |
| С запозданием, но на опережение! |
| За признанье, за презрение! |
| Спасибо что вы были и спасибо, что убили |
| Спасибо за дороги из тропинок и извилин |
| К себе… спасибо робкое и гордое, как плюнуть |
| Спасибо за короткую войну длиною в юность! |
| Спасибо пополам сам разделю среди улыбок… |
| Спасибо, но не вам, а небесам, кричу: «спаси Бог!» |
| Бог видимо знает чего хочет среди терний |
| Моё сердце, моя песня, ну, а значит терпим! |
| Значит продолжаем, все же в муках нас рожали |
| Не затем, чтобы сейчас свой меч дрожа пальцы разжали |
| Покуда светит месяц, — пополняется пехота, |
| Но все больше, сука, мельниц и все меньше Дон Кихотов |
| Покуда кухня, столик, а за душой слова лишь |
| Покуда песня стоит, хоть чего-то, а как свалишь |
| И поменяешь комнату на лучшую из лучших |
| Найдешь и вкрутишь лампочки, но потеряешь лучик |
| Найдешь светлее, потеплее, сменишь уголок |
| От ветра спрячешь в своем теле от метели уголек |
| Но, видно это не мое… куда приятней кострик! |
| И я плюю на все, как Поль сбежав ночью на остров, |
| А я если не вернусь, точно не по вине богемы |
| Брат, не по вине хулы толпы, а по вине Гогена! |
| (переклад) |
| Скільки б не билися, скільки б не співали, |
| Але мечі і лоби іскрилися, тільки все не тупіли |
| І нехай охолонули, нехай крила обгоріли, |
| Але коли плювали в нас, тоді стояли на горі? |
| Ви, коли кричали і топтали наші пісні, або |
| Рухали плечима, та шепотіли, — це липа? |
| Але ми були вище, не дістати нас голосами |
| Ось тому і були з опущеними очима! |
| Скільки би не пливли, сука, всупереч течією |
| Усюди в самозв'язуванні, точно не до пузатого черні |
| І указам знаті… Ці знаки, псевдо перли, |
| А пройшли та пережили, перепили, переспівали |
| Переїли вашого бруду, але я вирву, ти не парься! |
| Тому на фото я завжди тримаю два пальці… |
| Скільки би не ржали, поповнюючи собою натовпу |
| Так, дійшли до точки ми... але знову взяли книгу з полки! |
| Спасибі із запізненням, але на випередження! |
| Дякую за визнання, дякую за презир! |
| Спасибі що ви були і дякую, що вбили |
| Дякую за дороги з стежок і звилін |
| До себе… спасибі боязке і горде, як плюнути |
| Дякую за коротку війну довжиною в юність! |
| Дякую навпіл сам розділю серед посмішок. |
| Спасибі, але не вам, а небесам, кричу: «Врятуй Бог!» |
| Із запізненням, але на випередження! |
| За визнання, за презирство! |
| Спасибі що ви були і дякую, що вбили |
| Дякую за дороги з стежок і звилін |
| До себе… спасибі боязке і горде, як плюнути |
| Дякую за коротку війну довжиною в юність! |
| Дякую навпіл сам розділю серед посмішок. |
| Спасибі, але не вам, а небесам, кричу: «Врятуй Бог!» |
| Бог мабуть знає чого хоче серед теренів |
| Моє серце, моя пісня, ну, а значить терпимо! |
| Значить продовжуємо, все же в муках нас народжували |
| Не потім, щоб зараз свій меч тремтячи пальці розтиснули |
| Поки світить місяць,— поповнюється піхота, |
| Але все більше, сука, млинів і все менше Дон Кіхотов |
| Поки кухня, столик, а за душею слова лише |
| Поки пісня стоїть, хоч чогось, а як звалиш |
| І поміняєш кімнату на кращу з кращих |
| Знайдеш і вкрутиш лампочки, але втратиш промінчик |
| Знайдеш світліше, тепліше, зміниш куточок |
| Від вітру сховаєш у своєму тілі від завірюхи куточок |
| Але, видно це не моє… куди приємніше багаття! |
| І я плюю на все, як Поль втікши вночі на острів, |
| А я якщо не вернуся, точно не по вині богеми |
| Брате, не з провини хули натовпу, а з провини Гогена! |