Переклад тексту пісні Спасибо - Артём Лоик

Спасибо (оригінал)

Сколько бы не бились, сколько бы не пели,
Но мечи и лбы искрились, только всё же не тупели
И пускай остыли, пускай крылья обгорели,
Но когда плевали в нас, тогда стояли на горе ли?
Вы, когда кричали и топтали наши песни, либо
Двигали плечами, да шептали, — «это липа»?
Но мы были выше, не достать нас голосами
Вот поэтому и были с опущенными глазами!
Сколько бы не плыли, сука, вопреки теченью
Всюду в самозаточении, точно не к пузатой черни
И указам знати… Эти знаки, псевдо перлы,
А прошли и пережили, перепили, перепели
Переели вашей грязи, но я вырву, ты не парься!
Поэтому на фото я всегда держу два пальца…
Сколько бы не ржали, пополняя собой толпы
Да, дошли до точки мы… но снова взяли книгу с полки!
Спасибо с запозданием, но на опережение!
Спасибо за признанье, спасибо за презрение!
Спасибо что вы были и спасибо, что убили
Спасибо за дороги из тропинок и извилин
К себе… спасибо робкое и гордое, как плюнуть
Спасибо за короткую войну длиною в юность!
Спасибо пополам сам разделю среди улыбок…
Спасибо, но не вам, а небесам, кричу: «спаси Бог!»
С запозданием, но на опережение!
За признанье, за презрение!
Спасибо что вы были и спасибо, что убили
Спасибо за дороги из тропинок и извилин
К себе… спасибо робкое и гордое, как плюнуть
Спасибо за короткую войну длиною в юность!
Спасибо пополам сам разделю среди улыбок…
Спасибо, но не вам, а небесам, кричу: «спаси Бог!»
Бог видимо знает чего хочет среди терний
Моё сердце, моя песня, ну, а значит терпим!
Значит продолжаем, все же в муках нас рожали
Не затем, чтобы сейчас свой меч дрожа пальцы разжали
Покуда светит месяц, — пополняется пехота,
Но все больше, сука, мельниц и все меньше Дон Кихотов
Покуда кухня, столик, а за душой слова лишь
Покуда песня стоит, хоть чего-то, а как свалишь
И поменяешь комнату на лучшую из лучших
Найдешь и вкрутишь лампочки, но потеряешь лучик
Найдешь светлее, потеплее, сменишь уголок
От ветра спрячешь в своем теле от метели уголек
Но, видно это не мое… куда приятней кострик!
И я плюю на все, как Поль сбежав ночью на остров,
А я если не вернусь, точно не по вине богемы
Брат, не по вине хулы толпы, а по вине Гогена!

Спасибо (переклад)

Скільки б не билися, скільки б не співали,
Але мечі і лоби іскрилися, тільки все не тупіли
І нехай охолонули, нехай крила обгоріли,
Але коли плювали в нас, тоді стояли на горі?
Ви, коли кричали і топтали наші пісні, або
Рухали плечима, та шепотіли, — це липа?
Але ми були вище, не дістати нас голосами
Ось тому і були з опущеними очима!
Скільки би не пливли, сука, всупереч течією
Усюди в самозв'язуванні, точно не до пузатого черні
І указам знаті… Ці знаки, псевдо перли,
А пройшли та пережили, перепили, переспівали
Переїли вашого бруду, але я вирву, ти не парься!
Тому на фото я завжди тримаю два пальці…
Скільки би не ржали, поповнюючи собою натовпу
Так, дійшли до точки ми... але знову взяли книгу з полки!
Спасибі із запізненням, але на випередження!
Дякую за визнання, дякую за презир!
Спасибі що ви були і дякую, що вбили
Дякую за дороги з стежок і звилін
До себе… спасибі боязке і горде, як плюнути
Дякую за коротку війну довжиною в юність!
Дякую навпіл сам розділю серед посмішок.
Спасибі, але не вам, а небесам, кричу: «Врятуй Бог!»
Із запізненням, але на випередження!
За визнання, за презирство!
Спасибі що ви були і дякую, що вбили
Дякую за дороги з стежок і звилін
До себе… спасибі боязке і горде, як плюнути
Дякую за коротку війну довжиною в юність!
Дякую навпіл сам розділю серед посмішок.
Спасибі, але не вам, а небесам, кричу: «Врятуй Бог!»
Бог мабуть знає чого хоче серед теренів
Моє серце, моя пісня, ну, а значить терпимо!
Значить продовжуємо, все же в муках нас народжували
Не потім, щоб зараз свій меч тремтячи пальці розтиснули
Поки світить місяць,— поповнюється піхота,
Але все більше, сука, млинів і все менше Дон Кіхотов
Поки кухня, столик, а за душею слова лише
Поки пісня стоїть, хоч чогось, а як звалиш
І поміняєш кімнату на кращу з кращих
Знайдеш і вкрутиш лампочки, але втратиш промінчик
Знайдеш світліше, тепліше, зміниш куточок
Від вітру сховаєш у своєму тілі від завірюхи куточок
Але, видно це не моє… куди приємніше багаття!
І я плюю на все, як Поль втікши вночі на острів,
А я якщо не вернуся, точно не по вині богеми
Брате, не з провини хули натовпу, а з провини Гогена!