Переклад тексту пісні Ветерок - Артём Лоик

Ветерок (оригінал)

Дуй ветерок!
Я бегу,
Но не от тебя, а на тебя!
Дуй ветерок в мою грудь
Разгорится пламя тогда!
Ду-у-у-уй…
Ду-у-у-уй…
Ду-у-у-уй…
Ну, а хули, если мир не изменили мы
Куда нас завели дороги и извилины, —
Там ничего не оказалось, только комната
В которой страшная картина с грустным клоуном
Ну, а хули, если мир на нас плевать хотел
Куда нас завели постели с вереницей тел, —
Там ничего не получилось, там за стенками
В которой страшная картина или зеркало…
Ну, а хули, если мир, где мемы — фресками
Куда нас завели Толстые c Достоевскими —
Там ничего не объяснилось, — нету окон там
Там только зеркало с невменяемым хохотом
Ну, а хули, если мир такой пластмассовый
Куда нас завили отказы пополнять пласт массовый —
Кому греметь браслетами, кому свобода и дыра
Где только зеркало, в котором наивный дурак
И уже не рэп — сука, рок
Рою…
Рока вам дают сахарок
В строю
Подставляюсь гордо под дуло
Чё-то сильно с гор-то подуло!
Ду-у-у-уй…
Ду-у-у-уй…
Ду-у-у-уй…
А, может, мир не нужно изменять, — попутал ты
Ведь объяснять квадрат Малевича в кругу толпы
Может такой же круглый идиот, точне шут
Когда летишь с обрыва нужен не совет, а парашют
А, может он у каждого, — его время придет
Ведь только наглотавшись грязи, ты захочешь мед
Ведь только полюбив однажды, — ты узнаешь боль
Ведь только умерев от жажды, — тебе скажут пой
А, может мир наш объясняем только мемами
Когда каждый второй Цой со своими переменами
Каждый третий — пророк, каждый пятый — король
Каждый первый, первый и последний, — «последний герой»
Кто задает вопросы, — вовремя найдет ответы
Ведь если против ветра, — все твои слова на ветер
Их слышал только ты, а значит пел их не для всех
Вот почему в огромном зеркале тогда услышал смех
И знаю — всё напрасно, но губы
Поют и разгараются угли…
И так же подставляюсь упрямо
Чтобы вы заметили пламя!
Ду-у-у-уй…
Ду-у-у-уй…
Ду-у-у-уй…

(переклад)

Дуй вітерець!
Я бігу,
Але не від тебе, а на тебе!
Дуй вітерець у мої груди
Розпалиться полум'я тоді!
Ду-у-у-уй…
Ду-у-у-уй…
Ду-у-у-уй…
Ну, а хулі, якщо світ не змінили ми
Куди нас завели дороги і звивини,
Там нічого не виявилося, тільки кімната
У якій страшна картина з сумним клоуном
Ну, а хулі, якщо світ на нас плювати хотів
Куди нас завели ліжка з низкою тіл,
Там нічого не вийшло, там за стінками
У якій страшна картина чи дзеркало…
Ну, а хулі, якщо світ, де меми — фресками
Куди нас завели Толсті з Достоєвськими.
Там нічого не пояснилося, немає вікон там
Там тільки дзеркало з несамовитим реготом
Ну, а хулі, якщо світ такий пластмасовий
Куди нас завили відмови поповнювати пласт масовий —
Кому гриміти браслетами, кому воля і дірка
Де тільки дзеркало, в якому наївний дурень
І вже не реп сука, рок
Рою…
Року вам дають цукор
У строю
Підставляюсь гордо під дуло
Щось сильно з гір повіло!
Ду-у-у-уй…
Ду-у-у-уй…
Ду-у-у-уй…
А, може, світ не треба змінювати,— поплутав ти
Адже пояснювати квадрат Малевича в колі натовпу
Може такий круглий ідіот, точніше блазень
Коли летиш з обриву потрібна не рада, а парашют
А, може він у кожного, — його час прийде
Адже тільки наковтавшись бруду, ти захочеш мед
Адже тільки покохавши одного разу, — ти дізнаєш біль
Адже тільки померши від спраги, тобі скажуть співай
А може світ наш пояснюємо тільки мемами
Коли кожен другий Цой зі своїми змінами
Кожен третій - пророк, кожен п'ятий - король
Кожен перший, перший і останній, останній герой
Хто ставить запитання, — вчасно знайде відповіді
Адже якщо проти вітру,— всі твої слова на вітер
Їх чув тільки ти, а значить співав їх не для всіх
Ось чому в величезному дзеркалі тоді почув сміх
І знаю — все марно, але губи
Співають і розгоряються вугілля.
І так же підставляюся вперто
Щоб ви помітили полум'я!
Ду-у-у-уй…
Ду-у-у-уй…
Ду-у-у-уй…