Переклад тексту пісні L'ivresse des hauteurs / Elias Basquiat - Arthur H, Jean Louis Trintignant

L'ivresse des hauteurs / Elias Basquiat (оригінал)

Nous sommes partis dans la forêt
Là-haut, où ça grimpe
Guidés dans un sentier de lumière
Par les oiseaux et par le vent
On a découvert une clairière
A flanc de colline, face au soleil
On s’est allongés dans l’herbe
On a fermé les yeux
Mais juste avant de s’endormir
Elles sont apparues
Des femmes, dansantes, blanches
Des étincelles, vives, nombreuses
Une espèce d’enchantement
Un délire sans aucun doute !
Je respirais l’ombre de leur parfum
Je ne pouvais pas les toucher
On ne pouvait pas non plus leur faire l’amour
Même si on en avait très envie
On les regardait tournoyer autour de nous
On avait comme perdu la raison
Pourtant, on n’avait rien bu
Peut-être l’ivresse des hauteurs
Le vertige du printemps
Tu savais que beaucoup de femmes
Ont une âme de guérisseuse
Elles ont posé leurs mains sur nous
On a tout de suite senti une chaleur se répandre
Dans tout le corps
Un courant d'énergie pure
Agissait à l’intérieur
Ce qui était tordu se redressait
Ce qui était obscurci s'éclaircissait
Ce qui était cadenassé se déverrouillait
Après tout a changé, on était
Vif, léger, ouvert, lumineux
Alors elles ont commencé à nous parler
C'était en quelque sorte
Toutes les femmes qu’on avait aimées
Mère, filles, amantes, légitimes, illégitimes
Sœurs, amies, grand-mères, arrière grand-mères
C'était l’heure des secrets
Des solitudes, des abandons
Regrets, absences, trahisons
Mais aussi des joies, des fous rires
Des extases et de l’amour absolu
Après cette confession étrange
Le silence nous a pris
On était abasourdis, détruits
Mais aussi soulagés, neufs, vivants, solides, transparents
C'était l’heure de partir
La nuit tombe vite
Et on avait un peu de marche
On a embrassé virtuellement
Toutes nos femmes merveilleuses
L’atmosphère était saturée de plaisir
Elles ont virevolté une dernière fois
Autour de nous et ont disparu
ON est rentrés d’un bon pas
Avec cette joie féroce dans le ventre
Une envie de tout dévorer
Fallait pas nous chercher
Arrivés au village, les gens nous ont souri
Ça leur faisait du bien
De voir deux gars redescendre de la montagne
Complètement illuminés
On s’est regardés, on a rigolé doucement
Et sans dire un mot
On est partis chacun de notre côté
Il y avait tout à faire
A rêver, à construire
Mais maintenant c'était plus facile
Elles étaient là, avec nous.
(Merci à Mathieu Levasseur pour cettes paroles)

(переклад)

Ми пішли в ліс
Там нагорі, куди лізе
Ведеться стежкою світла
Від птахів і від вітру
Ми знайшли галявину
На схилі пагорба обличчям до сонця
Ми лягли в траву
Ми заплющили очі
Але безпосередньо перед сном
Вони з'явилися
Жінки, танці, білі
Іскри, яскраві, численні
Своєрідний приворот
Делірій без сумніву!
Я вдихнув тінь їхніх парфумів
Я не міг доторкнутися до них
Ми також не могли з ними кохатися
Хоча ми дуже хотіли
Ми спостерігали, як вони кружляють навколо нас
Ми втратили розум
Проте ми нічого не пили
Можливо, сп'яніння висоти
Запаморочення весни
Ви знали, що багато жінок
Мати зцілення душі
Вони наклали на нас руки
Ми одразу відчули, як поширюється тепло
По всьому тілу
Потік чистої енергії
Працював всередині
Те, що крутили, випрямляли
Те, що було затемнене, стало зрозумілішим
Те, що було замкнене, відімкнуто
Після того, як все змінилося, ми були
Жвавий, легкий, відкритий, світлий
Тож вони почали з нами розмовляти
Це було начебто
Всі жінки, яких ми любили
Мати, дочки, коханці, законні, позашлюбні
Сестри, подруги, бабусі, прабабусі
Настав час таємниць
Самотність, покинутість
Шкода, відсутності, зради
Але й радощів, хихикань
Від екстазу та абсолютної любові
Після цього дивного зізнання
Тиша забрала нас
Ми були приголомшені, знищені
Але й полегшений, новий, живий, твердий, прозорий
Пора було йти
Швидко настає ніч
І ми трохи погуляли
Ми практично поцілувалися
Всі наші чудові жінки
Атмосфера була насичена задоволенням
Вони закрутилися востаннє
Навколо нас і зникли
МИ прийшли додому вчасно
З тією лютою радістю в моєму животі
Потяг зжерти все
Не треба було нас шукати
Приїхали в село, люди нам посміхалися
Це змусило їх почуватися добре
Бачити, як двоє хлопців спускаються з гори
повністю освітлені
Ми подивилися один на одного, ми тихо засміялися
І не сказавши ні слова
Ми розійшлися своїми шляхами
Робити було все
Мріяти, будувати
Але тепер стало легше
Вони були там з нами.
(Дякую Матьє Левассеру за ці тексти)