| Прямо за моїм вікном горить вуличне світло
|
| І іноді вночі це єдине світло, яке я знаходжу
|
| І годинник на цій стіні, він застряг на четвертій цілий день
|
| І здається, що я мав бути позаду
|
| Я бачив обидві сторони сходу сонця
|
| І ці налиті кров’ю очі, вони постійно худіють
|
| І коли в моїх венах пульсують і алкоголь, і кофеїн
|
| Я молюсь, щоб завтра я не опинився сюди знову
|
| Кожному потрібен рятівник
|
| Нехай це незначне, не важне
|
| Завжди дотримуватись найкращої поведінки
|
| Хіба ти не врятуєш мене, врятуєш мене сьогодні ввечері?
|
| Сьогодні це був найспекотніший день літа
|
| А ті короткі вигини спідниць, ох, як вони згинаються
|
| І спогади про мінімальну заробітну плату про літо, проведене вдома
|
| До біса вони були веселі, але не платили оренду
|
| Тож я працю з дев’яти до п’яти й називаю це прожиттям
|
| Але це моє життя, пекло, це вбиває мене, здається
|
| Тож вночі я встаю на цій сцені й намагаюся пояснити різницю
|
| Між розбитим серцем і розбитою мрією
|
| Кожному потрібен рятівник
|
| Нехай це незначне, не важне
|
| Завжди дотримуватись найкращої поведінки
|
| Хіба ти не врятуєш мене, врятуєш мене сьогодні ввечері?
|
| Усі мої друзі запитують, як у мене справи
|
| І вони ставлять це запитання, ніби я маю вибір
|
| Бачиш, я блокнот, повний спогадів, я кричуть протиріччя
|
| Хто розмовляє, щоб почути звук власного голосу
|
| Кожному потрібен рятівник
|
| Нехай це незначне, не важне
|
| Завжди дотримуватись найкращої поведінки
|
| Ви не врятуєте мене сьогодні ввечері? |