Переклад тексту пісні Сумерки - Алиса

Сумерки (оригінал)

Думы мои — сумерки,
Думы — пролёт окна,
Душу мою мутную
Вылакали почти до дна.
Пейте-гуляйте, вороны,
Нынче ваш день.
Нынче тело, да на все четыре стороны
Отпускает тень.
Вольному — воля,
Спасённому — боль.
Вот он я, смотри Господи,
И ересь моя вся со мной.
Посреди грязи — алмазные россыпи.
Глазами в облака, да в трясину ногой.
Кровью запекаемся на золоте,
Ищем у воды прощенья небес.
А черти, знай, мутят воду в омуте
И, стало быть, ангелы где-то здесь.
Вольному — воля,
Спасённому — боль.
Но в комнатах воздух приторный,
То ли молимся, то ли блюем.
Купола в России кроют корытами,
Чтобы реже вспоминалось о Нём.
А мы все продираемся к радуге
Мёртвыми лесами да хлябью болот.
По краям да по самым по окраинам.
И куда ещё нас бес занесет?
Вольному — воля,
Спасённому — боль.
Но только цепи золотые уже порваны,
Радости тебе, солнце мое!
Мы такие чистые да гордые,
Пели о душе, да всё плевали в нее.
Но наши отряды, ух, отборные.
И те, что нас любят, все смотрят нам вслед.
Да только глядь на образа, а лики-то чёрные.
И обратной дороги нет!
Вольному — воля,
Спасённому — боль.

(переклад)

Думи мої - сутінки,
Думи — проліт вікна,
Душу мою каламутну
Вилакали майже до дна.
Пийте-гуляйте, ворони,
Нині ваш день.
Нині тіло, так на всі чотири сторони
Відпускає тінь.
Вільному — воля,
Врятованому - біль.
Ось він я, дивись, Господи,
І єресь моя вся зі мною.
Серед бруду - алмазні розсипи.
Очима в хмари, так в трясину ногою.
Кров'ю запікаємось на золоті,
Шукаємо у води прощення небес.
А черти, знай, каламутять воду в вир
І, отже, ангели десь тут.
Вільному — воля,
Врятованому - біль.
Але в кімнатах повітря нудотне,
То ли молимося, то ли блюємо.
Куполи в Росії криють коритами,
Щоб рідше згадувалося про Нього.
А ми все продираємось до райдуги
Мертвими лісами та хлібом боліт.
По краях і по самих по околицях.
І куди ще нас біс занесе?
Вільному — воля,
Врятованому - біль.
Але тільки ланцюги золоті вже порвані,
Радості тобі, моє сонце!
Ми такі чисті та горді,
Співали про душу, так все плювали в неї.
Але наші загони, ух, добірні.
І ті, що нас люблять, усі дивляться нам услід.
Та тільки дивись на образи, а обличчя чорні.
І зворотної дороги немає!
Вільному — воля,
Врятованому - біль.