| Ох, проводи-ка меня, батя, да на войну,
| Ох, проведи-но мене, батьку, так на війну,
|
| Да поседлай-ка ты коня да моего.
| Так, посивлай ти коня та мого.
|
| А я пойду да обниму печаль-жену,
| А я піду та обійму печаль-дружину,
|
| Кабы не быть бы ей вдовой.
| Якби не бути би їй вдовою.
|
| Ох, проводи-ка меня, батя, да на войну,
| Ох, проведи-но мене, батьку, так на війну,
|
| Да, не печалься — ты своё отвоевал.
| Так, не печалься — ти своє відвоював.
|
| Ты вон смотри, чтоб сын мой, твой любезный внук,
| Ти, дивись, щоб син мій, твій любий онук,
|
| Не баловал-озорничал.
| Не балував-бешкетував.
|
| Ох, проводи-ка меня, батя, да на войну,
| Ох, проведи-но мене, батьку, так на війну,
|
| Да, не забудь надеть «Георгия» на грудь.
| Так, не забудь одягнути «Георгія» на груди.
|
| Я тебя, батя, в жаркой сече вспомяну,
| Я тебе, батю, в спекотній січі згадаю,
|
| Когда в штыки проляжет путь.
| Коли в багнети проляже шлях.
|
| Ох, проводи-ка меня, батя, да на войну,
| Ох, проведи-но мене, батьку, так на війну,
|
| Был «посошок», теперь давай по «стременной»,
| Був «посошок», тепер давай по «стремній»,
|
| А за курганом, коли в поле не усну,
| А за курганом, коли в поле не засну,
|
| Ещё добавим по одной.
| Ще додамо по одній.
|
| Ох, проводи-ка меня, батя, да на войну,
| Ох, проведи-но мене, батьку, так на війну,
|
| Да, не серчай, но чует сердце — быть беде,
| Так, не серчай, але чує серце — бути біді,
|
| Ты дай-ка, батя, я в последний раз прильну
| Ти дай-но, батю, я останній раз прильну
|
| Щекою к мокрой бороде.
| Щокою до мокрої бороди.
|
| Ты дай-ка, батя, я в последний раз прильну
| Ти дай-но, батю, я останній раз прильну
|
| Щекою к мокрой бороде.
| Щокою до мокрої бороди.
|
| Ох, проводи-ка меня, батя, да на войну,
| Ох, проведи-но мене, батьку, так на війну,
|
| Да поседлай-ка ты коня да моего.
| Так, посивлай ти коня та мого.
|
| А я пойду да обниму печаль-жену,
| А я піду та обійму печаль-дружину,
|
| Кабы не быть бы ей вдовой. | Якби не бути би їй вдовою. |