Переклад тексту пісні Налетела грусть - Александр Розенбаум

Налетела грусть (оригінал)

Налетела грусть,
Ну что ж, пойду пройдусь,
Ведь мне её делить не с кем.
И зеленью аллей
В пухе тополей
Я иду землёй Невской.
Может, скажет кто:
Мол, «климат здесь не тот»,
А мне нужна твоя сырость.
Здесь я стал мудрей,
И с городом дождей
Мы мазаны одним миром.
Хочу я жить среди каналов и мостов
И выходить с тобой, Нева, из берегов.
Хочу летать я белой чайкой по утрам
И не дышать над Вашим чудом, Монферран.
Хочу хранить историю страны своей,
Хочу открыть Михайлов замок для людей.
Хочу придать домам знакомый с детства вид,
Мечтаю снять леса со Спаса на Крови.
Но, снимая фрак,
Детище Петра
Гордость не швырнёт в море.
День гудком зовёт
Кировский завод,
Он дворцам своим корень.
Хочу воспеть я город свой мастеровой,
Хочу успеть, покуда в силе и живой,
Хочу смотреть с разбитых Пулковских высот,
Как ты живёшь, врагом не сломленный народ.
Налетела грусть,
Ну что ж, пойду пройдусь,
Ведь мне её делить не с кем.
И зеленью аллей
В пухе тополей
Я иду землёй Невской.
Может, скажет кто:
Мол, «климат здесь не тот»,
А мне нужна твоя сырость.
Здесь я стал мудрей,
И с городом дождей
Мы мазаны одним миром.

(переклад)

Налетів смуток,
Ну що ж, піду пройдусь,
Адже мені її ділити нема з ким.
І зеленню алей
У пуху тополь
Я йду землею Невською.
Може, хто скаже:
Мовляв, «клімат тут не той»,
А мені потрібна твоя вогкість.
Тут я став мудрішим,
І з містом дощів
Ми мазані одним світом.
Хочу я жити серед каналів та мостів
І виходити з тобою, Нево, з берегів.
Хочу літати я білою чайкою вранці
І не дихати над Вашим дивом, Монферране.
Хочу зберігати історію своєї країни,
Хочу відкрити Михайлів замок для людей.
Хочу надати будинкам знайомий з дитинства вигляд,
Мрію зняти ліси зі Спасу на Крові.
Але, знімаючи фрак,
Дітище Петра
Гордість не жбурне в море.
День гудком кличе
Кіровський завод,
Він палацам своїм корінням.
Хочу оспівати я місто своє майстрове,
Хочу встигнути, поки в силі і живий,
Хочу дивитися з розбитих Пулковських висот,
Як ти живеш, ворогом не зламаний народ.
Налетів смуток,
Ну що ж, піду пройдусь,
Адже мені її ділити нема з ким.
І зеленню алей
У пуху тополь
Я йду землею Невською.
Може, хто скаже:
Мовляв, «клімат тут не той»,
А мені потрібна твоя вогкість.
Тут я став мудрішим,
І з містом дощів
Ми мазані одним світом.