Переклад тексту пісні Ночной звонок - Александр Розенбаум

Ночной звонок (оригінал)

Я очень не люблю ночных звонков, которые подбрасывают в койке
И наполняют душу беспокойством за близких мне детей и стариков.
Усталый дом, заснувший на лету, разбуженный пронзительною трелью,
Мой друг, мы как-то быстро постарели — нам палачи понятней повитух.
Когда-то вся в джинсово-голубом, одета нынче в чёрное природа.
Мои надежды тают с каждым годом и силы ускользают с каждым днём.
Я собираюсь прыгнуть в небеса — в них правда есть, а здесь враньё постыло,
И я бы захватил с собой чернила, хотя никто оттуда писем не писал.
Припев:
Но не буравь, упырь, не боюсь твоих глаз в очках.
Чем страшней твой взгляд, тем спокойней мне.
Радость ты моя, солнце ты моё, ласточка,
Прилетай за мной, люба, по весне.
Радость ты моя, солнце ты моё, ласточка,
Прилетай за мной, люба, по весне.
Махну не глядя думский кабинет на тихий, с райской яблонью, пригорок.
Друзей не предавал и не был вором, старался жить как истинный поэт.
Я жил как настоящий музыкант, я пил мелодии, разбавленные водкой,
И глотку драл, натруженную глотку, по зонам и на сценах разных стран.
Припев:
Но не буравь, упырь, не боюсь твоих глаз в очках.
Чем страшней твой взгляд, тем спокойней мне.
Люба ты моя, солнце ты моё, ласточка,
Прилетай за мной, радость, по весне.
Люба ты моя, солнце ты моё, ласточка,
Прилетай за мной, радость, по весне.
Пойду схожу опять в мединститут и пусть меня ещё чуть-чуть подучат,
Как уберечь от судорог падучей страну, освобождённую от пут.
Наступит утро, и в сплетении тел грудь даст младенцу тихая Мадонна,
И я в роддом ей позвоню по телефону, который, к счастью, ночью не звенел.
И я в роддом ей позвоню по телефону, который, славу Богу, ночью не звенел.
Припев:
Но не буравь, упырь, не боюсь твоих глаз в очках.
Чем страшней твой взгляд, тем спокойней мне.
Солнце ты моё, радость ты моя, ласточка,
Прилетай за мной, люба, по весне.
Солнце ты моё, радость ты моя, ласточка,
Прилетай за мной, люба, по весне.

Ночной звонок (переклад)

Я дуже не люблю нічних дзвінків, які підкидають у ліжку
І наповнюють душу занепокоєнням за близьких мені дітей і старих.
Втомлений будинок, що заснув на льоту, розбуджений пронизливою треллю,
Мій друг, ми якось швидко постаріли — нам кати зрозуміліші повитух.
Колись вся в джинсово-блакитному, одягнена нині в чорне природа.
Мої надії тануть з кожним роком і сили вислизають з кожним днем.
Я збираюся стрибнути в небеса — в ніх правда є, а тут брехня постила,
І я би захопив із собою чорнила, хоча ніхто звідти листів не писав.
Приспів:
Але не буряк, упир, не боюся твоїх очей в окулярах.
Чим страшніший твій погляд, тим спокійніший мені.
Радість ти моя, сонце ти моє, ластівко,
Прилітай за мною, люба, по весні.
Радість ти моя, сонце ти моє, ластівко,
Прилітай за мною, люба, по весні.
Махну не дивлячись думський кабінет на тихий, з райською яблунню, пагорб.
Друзів не зраджував і не був злодієм, намагався жити як істинний поет.
Я жив як справжній музикант, я пив мелодії, розбавлені горілкою,
І ковтку драв, натруджену горлянку, за зонами і на сценах різних країн.
Приспів:
Але не буряк, упир, не боюся твоїх очей в окулярах.
Чим страшніший твій погляд, тим спокійніший мені.
Люба ти моя, сонце ти моє, ластівко,
Прилітай за мною, радість, по весні.
Люба ти моя, сонце ти моє, ластівко,
Прилітай за мною, радість, по весні.
Піду схожу знову в медінститут і нехай мене ще трохи підучать,
Як уберегти від судом падучою країну, звільнену від пут.
Настане ранок, і в сплетенні тіл груди дасть немовляти тиха Мадонна,
І я в пологовий будинок їй зателефоную, який, на щастя, вночі не дзвенів.
І я в пологовий будинок їй зателефоную по телефону, який, славу Богу, вночі не дзвенів.
Приспів:
Але не буряк, упир, не боюся твоїх очей в окулярах.
Чим страшніший твій погляд, тим спокійніший мені.
Сонце ти моє, радість ти моя, ластівко,
Прилітай за мною, люба, по весні.
Сонце ти моє, радість ти моя, ластівко,
Прилітай за мною, люба, по весні.