Переклад тексту пісні Бездомная комната - Александр Розенбаум

Бездомная комната (оригінал)

Пустая, холодная, жуткая комната.
Захламлена, грязная, очень бездомная.
Уйти — не уйти — кто же мне посоветует?
Одно говорить, а другое — ответствовать.
Одно говорить, а другое — прочувствовать,
Как трудно, как мерзко за жизнь врачу совать.
Когда тяжело, то не надо подробностей,
И слышится иноходь скорая, дробная.
По снегу холодному снова непонятый
Бреду чистокровною, лучше, чем понею.
И хочется крикнуть: «За что же?
Что сделал я?»
Да рот забивает метель, с*ка белая.
Припев:
Кровь от лица, сердце в рубцах.
Но надо стоять до конца!
Я знаю: за то, что хотел по-хорошему,
За то, что поверил вдруг в мир огорошенный,
За то, что любовь не считал подаянием,
За то, что себе не искал оправдания,
За то, что горел не дровами, а свечкою,
Что многое знал, хоть и не был предтечею, —
За всё это жуткая, грязная комната,
Пустая, холодная, очень бездомная.
Припев:
Кровь от лица, сердце в рубцах.
Но надо стоять до конца!
Осколки посуды несбывшимся праздником,
И ноты, как чёртики, пляшут, проказники.
В глазах, обведённых кругами бессонными.
И пропасть, и пропасть, и пропасть бездонная.
Припев:
Кровь от лица, сердце в рубцах.
Но надо стоять до конца!

Бездомная комната (переклад)

Порожня, холодна, моторошна кімната.
Захаращена, брудна, дуже безпритульна.
Піти — не піти — хто мені порадить?
Одне говорити, а інше — відповідати.
Одне говорити, а друге — відчути,
Як важко, як бридко за життя лікарю пхати.
Коли важко, то не треба подробиць,
І чується інохідь швидка, дробова.
За снігом холодному знову незрозумілий
Марю чистокровною, краще, ніж понею.
І хочеться крикнути: «За що ж?
Що зробив я?
Та рот забиває хуртовина, с*ка біла.
Приспів:
Кров від обличчя, серце в рубцях.
Але треба стояти до кінця!
Я знаю: за те, що хотів по-доброму,
За те, що повірив раптом у світ, приголомшений,
За те, що любов не вважав милосердям,
За те, що собі не шукав виправдання,
За те, що горів не деревами, а свічкою,
Що багато знав, хоч і не був предтечею, —
За все це моторошна, брудна кімната,
Порожня, холодна, дуже безпритульна.
Приспів:
Кров від обличчя, серце в рубцях.
Але треба стояти до кінця!
Уламки посуду нездійсненим святом,
І ноти, як чортики, танцюють, пустуни.
У очах, обведених колами безсонними.
І прірва, і прірва, і прірва бездонна.
Приспів:
Кров від обличчя, серце в рубцях.
Але треба стояти до кінця!