| Сияла ночь, луной был полон сад,
| Сяяла ніч, місяцем був сповнений сад,
|
| Сидели мы с тобой в гостиной без огней.
| Сиділи ми з тобою у вітальні без вогнів.
|
| Рояль был весь раскрыт, и струны в нем дрожали,
| Рояль був весь розкритий, і струни в ньому тремтіли,
|
| Как и сердца у нас за песнею твоей.
| Як і серця у нас за твоєю піснею.
|
| Ты пела, до зари в слезах изнемогая,
| Ти співала, до зорі в сльозах знемагаючи,
|
| Что ты одна любовь, что нет любви иной.
| Що ти одне кохання, що немає кохання іншого.
|
| И так хотелось жить, чтоб звука не роняя,
| І так хотілося жити, щоб звуку не гублячи,
|
| Тебя любить, обнять и плакать над тобой.
| Тебе любити, обійняти та плакати над тобою.
|
| Прошли года томительно и скучно.
| Минули роки нудно і нудно.
|
| И вот в тиши ночной твой голос слышу вновь.
| І ось у тиші нічний твій голос чую знову.
|
| И веет, как тогда, во вздохах этих звучных,
| І віє, як тоді, у зітханнях цих звучних,
|
| Что ты одна вся жизнь, что ты одна любовь.
| Що ти одне все життя, що ти одне кохання.
|
| Что нет обид судьбы и сердца жгучей муки,
| Що немає образ долі та серця пекучого борошна,
|
| А жизни нет конца, и цели нет иной,
| А життя немає кінця, і мети немає іншого,
|
| Как только веровать в рыдающие звуки,
| Як тільки вірити в плач звуки,
|
| Тебя любить, обнять и плакать над тобой.
| Тебе любити, обійняти та плакати над тобою.
|
| Что нет обид судьбы и сердца жгучей муки,
| Що немає образ долі та серця пекучого борошна,
|
| А жизни нет конца, и цели нет иной,
| А життя немає кінця, і мети немає іншого,
|
| Как только веровать в рыдающие звуки,
| Як тільки вірити в плач звуки,
|
| Тебя любить, обнять и плакать над тобой. | Тебе любити, обійняти та плакати над тобою. |