| Четверта доба палають станиці, | 
| Потіє дощами донська земля. | 
| Не падайте духом, поручику Голіцин, | 
| Корнет Оболенський, налийте вина. | 
| Миготять Арбатом знайомі особи, | 
| З алеї циганки заходять у шинок. | 
| Подайте келихи, поручик Голіцин, | 
| Корнет Оболенський, налийте вина. | 
| А десь поруч несуть трійки, | 
| На жаль, не зрозуміти нам, у чому наша вина. | 
| Не падайте духом, поручику Голіцин, | 
| Корнет Оболенський, сідлайте коня. | 
| А в сутінках коні проносяться до яру, | 
| Ну що засумували, мій юний корнет. | 
| А в наших кімнатах сидять комісари | 
| І дівчаток наших ведуть до кабінету. | 
| Над Доном похмурим йдемо ескадроном, | 
| На бій надихає Росія – країна. | 
| Роздайте патрони, поручик Голіцин, | 
| Корнет Оболенський, одягни ордени! | 
| Ах, російське сонце, велике сонце, | 
| Корабель “Імператор” застиг, як стріла. | 
| Поручник Голіцин, а може повернемося, | 
| Навіщо нам, поручику, чужа земля? |