| Ой, ой, так закрутилася, ой, так закружилася голова,
|
| Ой, так не від зеленого, так міцного вина.
|
| Від чорних очей, від тіла, так волос,
|
| Ой, так закрутив мене мій ангел, так поніс.
|
| Погоняй, старий, коней на водопою,
|
| Так, милонька, голубонько, ну, посидь зі мною,
|
| Милушка, голубонько, прийди-ка на постій,
|
| Дай-но налюбуюся твоєю красою.
|
| Як засне село, вийду я за ліс,
|
| Там в нічному пасеться вороний мій біс.
|
| Як настане опівночі, сядуть біля вогнища,
|
| Так ось тоді і красти його сама пора.
|
| А конокрад — не злодій, так справа минула.
|
| Приспів:
|
| Ех, Русь без удалі — ну скука нудна,
|
| Так без дівчини вона поле дике,
|
| Без вина — ну, темрява безлика,
|
| Без дзвонів серце мучиться,
|
| Ну, не зрозумієш, не, не пробачиш,
|
| Ну, не вийде.
|
| Пронесусь полем та вітром молодим,
|
| По застійних трав і тілом вороним.
|
| Щоб дзвеніло небо, та захід палав,
|
| Так, щоб гордість з'їла! |
| Це я вкрав!
|
| А конокрад — не злодій, так справа минула.
|
| Приспів:
|
| Ех, Русь без удалі — ну скука нудна,
|
| Так без дівчини вона поле дике,
|
| Без вина — ну, темрява безлика,
|
| Без дзвонів серце мучиться,
|
| Ну, не зрозумієш, не, не пробачиш,
|
| Ну, не вийде. |