| Коли піду я ввічність мандрівник божий,
|
| Застигне в хмарах холодне світло місяця.
|
| І нікого вже більше не стривожить
|
| Мерехтіння свічок і тонкий крик струни.
|
| Мерехтіння свічок і тонкий крик струни.
|
| Коли піду я в сум осінньої дріми,
|
| Опале листя вкриє порох земний.
|
| І в тиші залишеного будинку
|
| Почуєш ти на мить сумний голос.
|
| Почуєш ти на мить сумний голос.
|
| Приспів:
|
| Я вірю в прощення душі. |
| Я вірю, я буду вічно жити.
|
| У безумстві ніжних ласк, у вогні щасливих очей.
|
| Я вірю, любов безсмертніша за нас.
|
| У безумстві ніжних ласк, у вогні щасливих очей.
|
| Я вірю, любов безсмертніша за нас.
|
| Коли піду я, час не засудить
|
| Залишених у тузі, не вгамованих мною,
|
| Обласканих і ображених доль,
|
| Зродилися з моєю змученою долею.
|
| Зродилися з моєю змученою долею.
|
| Коли піду я пізно чи рано,
|
| Наплачешся дощем, я небо попрошу.
|
| І зцілиш мені рани, що зболілися.
|
| Почуєш лише на мить, як я вимовляю.
|
| Почуєш лише на мить, як я вимовляю.
|
| Приспів:
|
| Я вірю в прощення душі. |
| Я вірю, я буду вічно жити.
|
| У безумстві ніжних ласк, у вогні щасливих очей.
|
| Я вірю, любов безсмертніша за нас.
|
| У безумстві ніжних ласк, у вогні щасливих очей.
|
| Я вірю, любов безсмертніша за нас. |