| Він помер російською холодною зимою,
|
| І ангели — «за», і архангели — «за».
|
| Його, як Спасителя, сльозами вмиють
|
| І сльози замерзнуть, заліплять очі.
|
| Наважився Він спешно на цю втрату,
|
| Але очевидно інакше для Бога не можна.
|
| Адже не по проспекту, ні навіть за трактом,
|
| А тільки по небу — святому шляху.
|
| І строго і скорботно просила вдовиця,
|
| Щоб старим і слабким сидіти по будинках.
|
| «У таку погоду легко застудитися,
|
| А я яго Богу сама передам».
|
| Коли від пророка ні толку, ні прока,
|
| То Господом Богом забута країна.
|
| Дивна чи епоха, страшна чи епоха…
|
| А втім, непогано: епоха-країна...
|
| Чорною дорогою Росія ступала,
|
| Права позаховані, і попраний був Храм.
|
| І в смертні дроги доля його впала
|
| Кривавими плямами на голови нам.
|
| І нині і природно його не забудуть,
|
| І в святцях, і все його згадають.
|
| Останній месія йде звідси
|
| І, не голосуючи, його оберуть.
|
| То хто ж ми такі? |
| І в чому наша сила,
|
| Що наші месії йдуть від нас?
|
| Чи жива Росія, і буде Росія?
|
| Ніхто не відповість, і Бог не подасть.
|
| Чи жива Росія? |
| І буде — Росія?
|
| Ніхто не почує, і Бог не подасть. |