Переклад тексту пісні 2000 год - Александр Градский

2000 год (оригінал)

Пусть мир торчит на паперти и слезно просит истины,
И снова спит до одури — вины своей не мня.
А мы строчим по памяти, а мы кроим по выкройке
Одни и те же контуры стремянного ремня.
Неужели мы дожили, до нового столетия,
Вот-вот тысячелетие второе проживем.
С такой же мерзкой рожею, с такою же отметиной,
С такими же котлетами, которые жуем.
А их готовят загодя, а их пожарят с кровью,
Их пользу для здоровья — докажут, объяснят.
А мы сожрем их, радуясь с покорностью коровьей,
Как жрали все, что парят нам, две тыщи лет подряд.
Прости меня.
Здрасте, три нуля,
Лейте елей на троих нулей.
Но мы проходим гордо и, мы все-таки красивые,
Дебелые, степенные.
Хоть наше дело швах.
Хотя и с красной рожею, хотя с носами синими,
Хотя и с белой пеною на крашенных губах.
Пусть умы заморозили, не зрим возню осиную,
Пускай, мы мыслим прозою, и лаптем щи хлебам.
Но гриб лилово-розовый, но гриб наш под осиною,
И даже под березою, все ж вам не по зубам.
Но май придет — отмаемся.
В июне все разъедутся:
Кто на месяц, кто надолго, а кто и навсегда.
И кто, на что обманется, кто плюнет, кто зарежется,
Кто нам истец, где каторга, без срока и суда.
Прости меня.
Здрасте, три нуля,
Лейте елей на троих нулей.
Хотите, не хотите, но — мы верим, что надежда есть,
И если не ходить в кино — то, значит, есть любовь.
И значит, наша Родина не всем успела надоесть,
И надо только съесть говно и выпить чью-то кровь.
Как кровь любовь рифмуется, две тыщи лет мир мается,
И нас стихом с конвейера поточно одарит.
Ах, он, блин, добалуется, ах он, блин, доиграется:
На сковородке времени — он точно подгорит.
Весь век просрали начисто, потворствуя язычеству,
Поддавшись увлечению и трепу королей.
Но три нуля по качеству и даже по количеству,
И явно по значению — все ж лучше двух нулей.
Прости меня.
Здрасте, три нуля,
Лейте елей на троих нулей.
Лейте елей на троих нулей.
Лейте елей на троих нулей.

(переклад)

Нехай світ стирчить на паперті і слізно просить істини,
І знову спить до одурі — провини своєї не меню.
А ми рядимо по пам'яті, а ми кроємо по викройці
Одні і ті ж контури стременного ременя.
Невже ми дожили, до нового століття,
Ось-ось тисячоліття друге проживемо.
З такою ж мерзенною пикою, з такою ж міткою,
З такими ж котлетами, які жуємо.
А их готують заздалегідь, а их посмалять з кров'ю,
Їх користь для здоров'я — доведуть, пояснять.
А ми зжеремо їх, радіючи з покірністю коров'ячою,
Як жерли все, що парять нам, дві тисячі років поспіль.
Прости мене.
Здрасту, три нулі,
Лійте ялин на трьох нулів.
Але ми проходимо гордо і, ми все-таки гарні,
Дебілі, статечні.
Хоч наша справа швах.
Хоча і з червоною пикою, хоча з носами синіми,
Хоча і з білою піною на фарбованих губах.
Нехай уми заморозили, не бачимо метушню осину,
Нехай, ми мислимо прозою, і лаптем щихлібам.
Але гриб лилово-рожевий, але гриб наш під осиною,
І навіть під березою, все вам не по зубах.
Але травень прийде — відмиємося.
У червні всі роз'їдуться:
Хто на місяць, хто надовго, а хто і назавжди.
І, хто, на що обдуриться, хто плюне, хто заріжеться,
Хто нам позивач, де каторга, без терміну і суду.
Прости мене.
Здрасту, три нулі,
Лійте ялин на трьох нулів.
Хочете, не хотіте, але — ми віримо, що надія є,
І якщо не ходити в кіно, то, значить, є любов.
І значить, наша Батьківщина не всім встигла набриднути,
І треба тільки з'їсти гівно і випити чиюсь кров.
Як кров любов римується, дві тисячі років світ мається,
І нас віршем з конвеєра поточно обдарує.
Ах, він, блін, добалується, ах он, блін, дограється:
На сковорідці часу — він точно підгорить.
Весь вік просрали начисто, потураючи язичництву,
Піддавшись захопленню і трепу королів.
Але три нулі за якістю і навіть за кількістю,
І явно за значенням — все краще від двох нулів.
Прости мене.
Здрасту, три нулі,
Лійте ялин на трьох нулів.
Лійте ялин на трьох нулів.
Лійте ялин на трьох нулів.