Переклад тексту пісні 2000 год - Александр Градский

2000 год (оригінал)

Пусть мир торчит на паперти и слезно просит истины,
И снова спит до одури — вины своей не мня.
А мы строчим по памяти, а мы кроим по выкройке
Одни и те же контуры стремянного ремня.
Неужели мы дожили, до нового столетия,
Вот-вот тысячелетие второе проживем.
С такой же мерзкой рожею, с такою же отметиной,
С такими же котлетами, которые жуем.
А их готовят загодя, а их пожарят с кровью,
Их пользу для здоровья — докажут, объяснят.
А мы сожрем их, радуясь с покорностью коровьей,
Как жрали все, что парят нам, две тыщи лет подряд.
Прости меня.
Здрасте, три нуля,
Лейте елей на троих нулей.
Но мы проходим гордо и, мы все-таки красивые,
Дебелые, степенные.
Хоть наше дело швах.
Хотя и с красной рожею, хотя с носами синими,
Хотя и с белой пеною на крашенных губах.
Пусть умы заморозили, не зрим возню осиную,
Пускай, мы мыслим прозою, и лаптем щи хлебам.
Но гриб лилово-розовый, но гриб наш под осиною,
И даже под березою, все ж вам не по зубам.
Но май придет — отмаемся.
В июне все разъедутся:
Кто на месяц, кто надолго, а кто и навсегда.
И кто, на что обманется, кто плюнет, кто зарежется,
Кто нам истец, где каторга, без срока и суда.
Прости меня.
Здрасте, три нуля,
Лейте елей на троих нулей.
Хотите, не хотите, но — мы верим, что надежда есть,
И если не ходить в кино — то, значит, есть любовь.
И значит, наша Родина не всем успела надоесть,
И надо только съесть говно и выпить чью-то кровь.
Как кровь любовь рифмуется, две тыщи лет мир мается,
И нас стихом с конвейера поточно одарит.
Ах, он, блин, добалуется, ах он, блин, доиграется:
На сковородке времени — он точно подгорит.
Весь век просрали начисто, потворствуя язычеству,
Поддавшись увлечению и трепу королей.
Но три нуля по качеству и даже по количеству,
И явно по значению — все ж лучше двух нулей.
Прости меня.
Здрасте, три нуля,
Лейте елей на троих нулей.
Лейте елей на троих нулей.
Лейте елей на троих нулей.

2000 год (переклад)

Нехай світ стирчить на паперті і слізно просить істини,
І знову спить до одурі — провини своєї не меню.
А ми рядимо по пам'яті, а ми кроємо по викройці
Одні і ті ж контури стременного ременя.
Невже ми дожили, до нового століття,
Ось-ось тисячоліття друге проживемо.
З такою ж мерзенною пикою, з такою ж міткою,
З такими ж котлетами, які жуємо.
А их готують заздалегідь, а их посмалять з кров'ю,
Їх користь для здоров'я — доведуть, пояснять.
А ми зжеремо їх, радіючи з покірністю коров'ячою,
Як жерли все, що парять нам, дві тисячі років поспіль.
Прости мене.
Здрасту, три нулі,
Лійте ялин на трьох нулів.
Але ми проходимо гордо і, ми все-таки гарні,
Дебілі, статечні.
Хоч наша справа швах.
Хоча і з червоною пикою, хоча з носами синіми,
Хоча і з білою піною на фарбованих губах.
Нехай уми заморозили, не бачимо метушню осину,
Нехай, ми мислимо прозою, і лаптем щихлібам.
Але гриб лилово-рожевий, але гриб наш під осиною,
І навіть під березою, все вам не по зубах.
Але травень прийде — відмиємося.
У червні всі роз'їдуться:
Хто на місяць, хто надовго, а хто і назавжди.
І, хто, на що обдуриться, хто плюне, хто заріжеться,
Хто нам позивач, де каторга, без терміну і суду.
Прости мене.
Здрасту, три нулі,
Лійте ялин на трьох нулів.
Хочете, не хотіте, але — ми віримо, що надія є,
І якщо не ходити в кіно, то, значить, є любов.
І значить, наша Батьківщина не всім встигла набриднути,
І треба тільки з'їсти гівно і випити чиюсь кров.
Як кров любов римується, дві тисячі років світ мається,
І нас віршем з конвеєра поточно обдарує.
Ах, він, блін, добалується, ах он, блін, дограється:
На сковорідці часу — він точно підгорить.
Весь вік просрали начисто, потураючи язичництву,
Піддавшись захопленню і трепу королів.
Але три нулі за якістю і навіть за кількістю,
І явно за значенням — все краще від двох нулів.
Прости мене.
Здрасту, три нулі,
Лійте ялин на трьох нулів.
Лійте ялин на трьох нулів.
Лійте ялин на трьох нулів.