Переклад тексту пісні Почему не падает небо - Аквариум

Почему не падает небо (оригінал)

Он слышал ее имя - он ждал повторенья;
Он бросил в огонь все, чего было не жаль.
Он смотрел на следы ее, жаждал воды ее,
Шел далеко в свете звезды ее;
В пальцах его, снег превращался в сталь.
В пальцах его, снег превращался в сталь.
В пальцах его, снег превращался в сталь.
В пальцах его, снег превращался в сталь.
В пальцах его, снег превращался в сталь.
И он встал у реки, чтобы напиться молчанья;
Смыть с себя все, и снова остаться живым.
Чтобы голос найти ее, в сумрак войти ее,
Странником стать в долгом пути ее;
В пальцах его, вода превращалась в дым.
В пальцах его, вода превращалась в дым.
В пальцах его, вода превращалась в дым.
В пальцах его, вода превращалась в дым.
В пальцах его, вода превращалась в дым.
И когда его день кончился молча и странно,
И кони его впервые остались легки,
То пламя свечей ее, кольца ключей ее,
Нежный, как ночь, мрамор плечей ее,
Молча легли в камень его руки.
Молча легли в камень его руки.
Молча легли в камень его руки.
Молча легли в камень его руки.
Молча легли в камень его руки.
Молча легли в камень его руки.
Молча легли в камень его руки.
Молча легли в камень его руки.
Молча легли в камень его руки.
Молча

Почему не падает небо (переклад)

Він чув її ім'я - він чекав на повторення;
Він кинув у вогонь усе, що було не шкода.
Він дивився на сліди її, жадав води її,
Ішов далеко у світлі зірки її;
У пальцях його сніг перетворювався на сталь.
У пальцях його сніг перетворювався на сталь.
У пальцях його сніг перетворювався на сталь.
У пальцях його сніг перетворювався на сталь.
У пальцях його сніг перетворювався на сталь.
І він устав біля річки, щоб напитися мовчання;
Змити з себе все і знову залишитися живим.
Щоб голос знайти її, до темряви увійти її,
Мандрівником стати в довгому шляху її;
У пальцях його вода перетворювалася на дим.
У пальцях його вода перетворювалася на дим.
У пальцях його вода перетворювалася на дим.
У пальцях його вода перетворювалася на дим.
У пальцях його вода перетворювалася на дим.
І коли його день скінчився мовчки і дивно,
І коні його вперше залишилися легкі,
То полум'я свічок її, кільця ключів її,
Ніжний, як ніч, мармур її плечей,
Мовчки лягли у камінь його руки.
Мовчки лягли у камінь його руки.
Мовчки лягли у камінь його руки.
Мовчки лягли у камінь його руки.
Мовчки лягли у камінь його руки.
Мовчки лягли у камінь його руки.
Мовчки лягли у камінь його руки.
Мовчки лягли у камінь його руки.
Мовчки лягли у камінь його руки.
Мовчки