| У залізному палаці гріха живе наш лагідний ворог:
|
| На ньому копита і хвіст, і золотом вишитий жилет
|
| А десь у нього закохана діва п'ятнадцяти років,
|
| Тому що з сусідами нудно, а з ним може бути, ні.
|
| Вдаримо в малиновий дзвін; |
| врятуємо всіх дів від нього, негідника;
|
| Посадимо їх усіх під замок, а до дверей докладемо друк.
|
| Але діви морально сильні і пристрасть як не¦люблять нудьгувати,
|
| І самі побудують палац, і знайдуть як викликати мешканця.
|
| По морю пливе пароплав, з труби березовий дим;
|
| На містку сам капітан, весь у білому, з мідною трубою.
|
| А знизу пливе морський змій і тягне його за собою;
|
| Але, якщо про це не знати, можна довго бути молодим.
|
| Приспів:
|
| Якщо би я був один, я би все життя шукав, де ти;
|
| Якщо би нас було сто, ми би співали за круглим столом
|
| А так невідомий нам, але схожий
|
| На ястреба з ясним крилом,
|
| Дивиться на себе і на нас із сяючої порожнечі.
|
| Так залишимо мирські справи і все поїдемо в Тибет,
|
| Ходити з Непалу в Сікким загадковою гірською стежкою;
|
| А наш капітан припливе до діви п'ятнадцяти років,
|
| Вони народжують дітей і стануть самі собою.
|
| Приспів:
|
| Якщо би я був один, я би все життя шукав, де ти;
|
| Якщо би нас було сто, ми би співали за круглим столом
|
| А так невідомий нам, але схожий
|
| На ястреба з ясним крилом,
|
| Дивиться на себе і на нас із сяючої порожнечі. |