Інформація про пісню На цій сторінці ви можете ознайомитися з текстом пісні Myth of Lasting Sympathy, виконавця - A Lot Like Birds. Пісня з альбому No Place, у жанрі Пост-хардкор
Дата випуску: 28.10.2013
Лейбл звукозапису: Equal Vision
Мова пісні: Англійська
Myth of Lasting Sympathy(оригінал) |
Someone cruel gave me my dreams last night |
I barely stood before a darkened closet, baring skin and soul before its unseen |
jaws |
«You will never be the creature that you were when you were younger,» |
it whispered |
We get disconnected from our childhood |
We tell our stories like we read them in a book but had not lived them |
I don’t remember much from then but I do remember what a closet becomes when |
the lights go off and I know the many things that fill it up |
When we used to have dreams like this we called them nightmares |
We ran barefoot through the halls of our house and clung to our parents sheets |
like they were the only real thing left in the world |
And my mother? |
She would save us, you and I |
She would lead us hand in hand through the hallway that made us feel silly for |
seeming run by shadows and endless only moments before |
And I’m here now, barely standing in the land of dreams before it, |
and I see you, I see myself as a child sitting inside |
Scared |
Crying |
And you have every reason |
Because while we grow up through song and story learning that love is |
everything in this world and that while we believe it and want it more than any |
single thing… I know that when we have it, we destroy it |
That when we grow up, you and I, that we cheat |
That we find the girl we love and that we lose her because we learn to love |
ourselves much more |
That the friends that we make will drift away once we have leeched them dry |
That the mother who turned our darkened scary hallways into pathways to a |
bedroom will call us and miss us and love us and we will stay hidden |
That really, we will be cruel! |
That in the stories we want told to us before we fall asleep, the heroes are |
ideals that never get reached and the villains are absolutely ordinary |
And we are absolutely ordinary |
And you stare back at me through the closet and into the world that I never |
really changed and ask me the only thing you want to know |
«When we grow up, do we still get scared when the lights go out?» |
(переклад) |
Хтось жорстокий подарував мені мої сни минулої ночі |
Я ледве стояв перед темною шафою, оголюючи шкіру й душу перед її невидимим |
щелепи |
«Ти ніколи не будеш тим створінням, яким був, коли був молодшим», |
— прошепотіло воно |
Ми відриваємось від дитинства |
Ми розповідаємо наші історії, наче читали у книзі, але не пережили їх |
Я не пам’ятаю багато чого з того часу, але я пам’ятаю, чим стає шафа |
світло згасає, і я знаю багато речей, які наповнюють його |
Коли нам бачили такі сни, ми називали їх кошмарами |
Ми бігали босоніж коридорами нашого будинку й чіплялися за батьківські простирадла |
ніби вони були єдиною справжньою річчю, що залишилася в світі |
А моя мама? |
Вона врятувала б нас, вас і мене |
Вона вела нас, рука об руку, коридором, який змушував нас почувати себе дурними |
здається, керований тінями і нескінченними лише за кілька хвилин до цього |
І я зараз тут, ледве стою в країні мрій перед нею, |
і я бачу тебе, я бачу себе дитиною, що сидить всередині |
Наляканий |
Плаче |
І у вас є всі підстави |
Тому що, коли ми зростаємо через пісню й історію, навчаючись, це любов |
все в цьому світі і те, поки ми в це віримо і хочемо більше за інших |
єдина річ… я знаю, що коли це маємо, ми знищуємо його |
Коли ми виростемо, ми з тобою, ми обдуримо |
Що ми знаходимо дівчину, яку кохаємо, і що втрачаємо її, тому що вчимося кохати |
себе набагато більше |
Що друзі, яких ми зробимо, відійде, як тільки ми вичерпаємо їх |
Це мати, яка перетворила наші затемнені страшні коридори на доріжки до a |
спальня дзвонить нам і сумуватиме і любить нас і ми залишимося прихованими |
Це дійсно, ми будемо жорстокі! |
Що в історіях, які ми хочемо розповісти нам, перш ніж заснути, герої |
ідеали, які ніколи не досягаються, а лиходії абсолютно звичайні |
А ми абсолютно звичайні |
І ти дивишся на мене крізь шафу й у світ, якого я ніколи не |
дійсно змінився і запитай мене єдине, що ти хочеш знати |
«Коли ми виростаємо, ми все ще боїмося, коли гасне світло?» |