Переклад тексту пісні Общага - Ночные грузчики

Общага (оригінал)

Нестерпимо хотелось научиться писать, сниматься в кино покорять баб,
найти великих друзей, делать музыку
Моторика ежедневных действий пытается его украсть, но я все еще такой же,
и это время опять воскреснет
Когда я сотру пыль прожитых лет, открою тетрадь, напишу о нем коротенький
рассказ или песню
Мое стареющее тело — это тюрьма, это режим, но внутри я мечтаю, плыву против
мелкого хастла
Перелез через хребет, позади большая часть жизни, но она лишь предбанник
чего-то страшного и прекрасного
Жизнь хочет моей смерти, и я иду навстречу, наматывая на вилку впечатления,
как спагетти
Фрагменты прошлого сохранить в зыбкой вечности, открыть окно и снова себе юному
передать эстафету
Жизнь хочет моей смерти, я иду ей навстречу, наматываю на вилку впечатлений
спагетти
Фрагменты прошлого сохранить в зыбкой вечности, пока не окажется что ни сейчас,
ни тогда меня не было
Каждый живет в своем мире, и мы как в общаге
Встречаемся в коридорах, здороваемся и прощаемся
Кокетничаем на ходу, делаем поспешные выводы
Трахаемся порой в лифтах, но наши комнаты всегда заперты
Ты никогда не узнаешь, что там, за фасадом лица
В окнах глаз увидишь разве что тень жильца,
А есть ли там кто-то еще кроме тени, не знаю
У меня не все дома, да и сам я в нем не хозяин
Раньше хотел от людей сбежать, но к тридцати вроде принял их
И теперь больше хочется от себя спастись
Спрятаться в подушку, в бутылку, в женщину в бога
Я прожил полжизни, но так и не понял что значит быть собой
Жизнь хочет моей смерти, но я живу ей назло
Стираю личность, как с зеркала краску, за слоем слой
Просто хочу отражать, ничего не изображая
Меня не станет опять, когда вы уйдете из зала
Жизнь хочет моей смерти, но я живу ей назло
Стираю личность, как с зеркала краску, за слоем слой
Просто хочу отражать, ничего не изображая
И меня не станет опять, когда вы уйдете из зала

(переклад)

Нестерпимо хотілося навчитися писати, зніматися в кіно підкорювати баб,
знайти великих друзів, робити музику
Моторика щоденних дій намагається його вкрасти, але все ще такий,
і цей час знову воскресне
Коли я зітру пил прожитих років, відкрию зошит, напишу про нього коротенький
оповідання чи пісню
Моє старіє тіло - це в'язниця, це режим, але всередині я мрію, пливу проти
дрібного хастла
Переліз через хребет, позаду більша частина життя, але вона лише передбанник
чогось страшного та прекрасного
Життя хоче моєї смерті, і я іду назустріч, намотуючи на вилку враження,
як спагетті
Фрагменти минулого зберегти в хиткої вічності, відкрити вікно і знову собі юному
передати естафету
Життя хоче моєї смерті, я йду їй назустріч, намотую на вилку вражень
спагетті
Фрагменти минулого зберегти в хибній вічності, поки не виявиться що нині,
ні тоді мене не було
Кожен живе у своєму світі, і ми як у спільноті
Зустрічаємось у коридорах, вітаємось і прощаємось
Кокетуємо на ходу, робимо поспішні висновки
Трахаємося часом у ліфтах, але наші кімнати завжди замкнені
Ти ніколи не дізнаєшся, що там, за фасадом обличчя
У вікнах очей побачиш хіба що тінь мешканця,
А якщо там хтось ще окрім тіні, не знаю
У мене не всі будинки, так і сам я в ньому не господар
Раніше хотів від людей втекти, але до тридцяти начебто прийняв їх
І тепер більше хочеться від себе врятуватися
Сховатись у подушку, у пляшку, в жінку в бога
Я прожив півжиття, але так і не зрозумів що значить бути собою
Життя хоче моєї смерті, але я живу їй на зло
Праю особистість, як із дзеркала фарбу, за шаром шар
Просто хочу відображати, нічого не зображуючи
Мене не стане знову, коли ви підете з залу
Життя хоче моєї смерті, але я живу їй на зло
Праю особистість, як із дзеркала фарбу, за шаром шар
Просто хочу відображати, нічого не зображуючи
І мене не стане знову, коли ви підете з залу