Переклад тексту пісні Гербарий - Владимир Высоцкий

Гербарий (оригінал)

Лихие пролетарии, закушав водку килечкой,
Спешат в свои подполия налаживать борьбу, —
А я лежу в гербарии, к доске пришпилен шпилечкой,
И пальцами до боли я по дереву скребу.
Корячусь я на гвоздике, но не меняю позы.
Кругом — жуки-навозники и мелкие стрекозы, —
По детству мне знакомые — ловил я их, копал,
Давил, — но в насекомые я сам теперь попал.
Под всеми экспонатами — эмалевые планочки, —
Все строго по-научному — указан класс и вид…
Я с этими ребятами лежал в стеклянной баночке,
Дрались мы, — это к лучшему: узнал, кто ядовит.
Я представляю мысленно себя в большой постели, —
Но подо мной написано: «Невиданный доселе»…
Я гомо был читающий, я сапиенсом был,
Мой класс — млекопитающий, а вид… уже забыл
В лицо ль мне дуло, в спину ли, в бушлате или в робе я —
Стремился, кровью крашенный, как звали, к шалашу, —
Но на тебе — задвинули в наглядные пособия, —
Я злой и ошарашенный на стеночке вишу.
Оформлен как на выданье, стыжусь, как ученица, —
Жужжат шмели солидные, что надо подчиниться,
А бабочки хихикают на странный экспонат,
Сороконожки хмыкают и куколки язвят.
Ко мне с опаской движутся мои собратья прежние —
Двуногие, разумные, — два пишут — три в уме.
Они пропишут ижицу — глаза y них не нежные, —
Один брезгливо ткнул в меня и вывел резюме:
«Итак, с ним не налажены контакты, и не ждем их, —
Вот потому он, гражданы, лежит y насекомых.
Мышленье в нем не развито, и вечно с ним Че-Пе, —
А здесь он может, разве что, вертеться на пупе».
Берут они не крyто ли?!
— меня нашли не во поле!
Ошибка это глупая — увидится изъян, —
Накажут тех, кто спутали, заставят, чтоб откнопили,
И попаду в подгруппу я хотя бы обезьян.
Нет, не ошибка — акция свершилась надо мною, —
Чтоб начал пресмыкаться я вниз пузом, вверх спиною, —
Вот и лежу, расхристанный, разыгранный вничью,
Намеренно причисленный к ползучему жучью.
Червяк со мной не кланится, а оводы со слепнями
Питают отвращение к навозной голытьбе, —
Чванливые созданьица довольствуются сплетнями, —
А мне нужны общения с подобными себе!
Пригрел сверчка-дистрофика — блоха сболтнула, гнида, —
И глядь — два тертых клопика из третьего подвида, —
Сверчок полузадушенный вполсилы свиристел,
Но за покой нарушенный на два гвоздочка сел.
А может, все провертится и соусом приправится…
В конце концов, ведь досточка — не плаха, говорят, —
Все слюбится да стерпится, мне даже стали нравиться
Молоденькая осочка и кокон-шелкопряд.
Да, мне приятно с осами — от них не пахнет псиной,
Средь них бывают особи и с талией осиной.
И кстати, вдруг из кокона родится что-нибудь
Такое, что из локонов и что имеет грyдь…
Паук на мозг мой зарится, клопы кишат — нет роздыха,
Невестой хороводится красивая оса…
Пусть что-нибудь заварится, а там — хоть на три гвоздика, —
А с трех гвоздей, как водится, дорога — в небеса.
В мозгу моем нахмуренном страх льется по морщинам:
Мне будет шершень шурином — а что мне станет сыном?..
А не желаю, право же, чтоб трyтень был мне тесть!
Пора уже, пора уже напрячься и воскресть!
Когда в живых нас тыкали булавочками колкими —
Махали пчелы крыльями, пищали муравьи, —
Мы вместе горе мыкали — все проткнуты иголками, —
Забудем же, кем были мы, товарищи мои!
Заносчивый немного я, но — в горле горечь комом:
Поймите, я, двуногое, попало к насекомым!
Но кто спасет нас, выручит, кто снимет нас с доски?!
За мною — прочь со шпилечек, сограждане жуки!
И, как всегда в истории, мы разом спины выгнули, —
Хоть осы и гундосили, но кто силен, тот прав, —
Мы с нашей территории клопов сначала выгнали
И паучишек сбросили за старый книжный шкаф.
Скандал потом уляжется, зато y нас все дома,
И поживают, кажется, вполне не насекомо.
А я — я нежусь ванночкой без всяких там обид…
Жаль, над моею планочкой дрyгой уже прибит.

(переклад)

Лихі пролетарі, закушавши горілку кільце,
Поспішають у свої підпілля налагоджувати боротьбу,—
А я лежу в гербарії, до дошки пришпилений шпилькою,
І пальцями до болі я по дереву шкребу.
Корчуся я на гвоздиці, але не змінюю пози.
Навколо — жуки-гнійники та дрібні бабки, —
По дитинству мені знайомі — ловив я їх, копав,
Тиснув,— але в комахи я сам тепер потрапив.
Під усіма експонатами — емалеві планочки, —
Все строго по-науковому - зазначений клас і вид ...
Я з цими хлопцями лежав у скляній баночці,
Билися ми,— це на краще: дізнався, хто отруйний.
Я являю подумки себе у великому ліжку, —
Але піді мною написано: «Небачений досі»…
Я гомо був читаючий, я сапієнсом був,
Мій клас — ссавець, а вид… вже забув
Обличчя мені дуло, в спину, в бушлаті або в робі я
Прагнув, кров'ю фарбований, як звали, до куреня,—
Але на тобі — засунули в наочні посібники, —
Я злий і ошелешений на стінці вішу.
Оформлений як на видання, соромлюся, як учениця,
Гудять джмелі солідні, що треба підкоритися,
А метелики хихикають на дивний експонат,
Сороконіжки хмикають і лялечки в'язують.
До мене з побоюванням рухаються мої побратими колишні—
Двоногі, розумні, два пишуть три в розумі.
Вони пропишуть іжицю - очі у них не ніжні, -
Один гидливо тицьнув у мене і вивів резюме:
«Отже, з ним не налагоджені контакти, і не ждемо їх, —
Ось тому він, громадяни, лежить у комах.
Мислення в ньому не розвинене, і вічно з ним Че-Пе,
А тут він може, хіба що, крутитися на пупі».
Беруть вони не крито чи?!
— Мене знайшли не в полі!
Помилка це дурна — побачиться вада, —
Покарають тих, хто сплутали, змусять, щоби відкнопили,
І потраплю в підгрупу я хоча би мавп.
Ні, не помилка — акція відбулася наді мною, —
Щоб почав плазати я вниз пузом, вгору спиною, —
Ось і лежу, розхристаний, розіграний внічию,
Навмисно зарахований до повзучого жуча.
Черв'як зі мною не кланиться, а води зі сліпнями
Живлять огиду до гнойової голоти,
Чванливі твориці задовольняються плітками, —
А мені потрібні спілкування з подібними собі!
Пригрів цвіркуна-дистрофіка — бліха збовтнула, гнида, —
І дивись— дві терті клаптики з третього підвиду, —
Цвіркун напівзадушений впівсили омріяв,
Але за спокій порушений на два гвоздики сіл.
А може, все прокрутиться і соусом приправиться ...
В кінці кінців, адже досточка неплаха, кажуть,
Все злюбиться та стерпиться, мені навіть стали подобатися
Молоденька осочка і кокон-шовкопряд.
Так, мені приємно з осами — від них не пахне псиною,
Серед них бувають особини і з талією осиною.
І до речі, раптом з кокона народиться що-небудь
Таке, що з локонів і що має грудь…
Павук на мозок мій сяє, клопи кишать - немає відпочинку,
Нареченою пишається красива оса.
Хай щось завариться, а там — хоч на три гвоздики, —
А з трьох цвяхів, як водиться, дорога — в небеса.
У моєму моєму похмурому страх ллється по зморшках:
Мені буде шершень шурином - а що мені стане сином?
А не бажаю, право ж, щоб трютен був мені тесть!
Пора вже, пора вже напружитися і воскрести!
Коли в живих нас тикали шпильками колкими —
Махали бджоли крилами, пищали мурахи, —
Ми разом горе микали — всі проткнуті голками, —
Забудемо ж, ким були ми, товариші мої!
Зарозумілий трохи я, але в горлі гіркота комом:
Зрозумійте, я, двоноге, потрапило до комах!
Але хто врятує нас, виручить, хто зніме нас з дошки?!
За мною — геть зі шпильок, співгромадяни жуки!
І, як завжди в історії, ми разом спини вигнули,—
Хоч оси і гундосили, але хто сильний, той правий, —
Ми з нашої території клопів спочатку вигнали
І павучок скинули за стару книжкову шафу.
Скандал потім вляжеться, зате у нас удома,
І поживають, здається, цілком не комахи.
А я — я не маю ванни без будь-яких там образ…
Шкода, над моєю планочкою іншою вже прибитий.