Переклад тексту пісні Небо цвета дождя - Аквариум

Небо цвета дождя (оригінал)

Долго мы пели про Свет, а сами шли сумраком,
Не замечая за болтовней.
Как ветер играл стеклянными струнами,
Соединяющими наши души с землей.
Мы шли далеко, шли за высокими тайнами,
Шли, потому что иначе нельзя.
А стерегущие дом замолкали и таяли,
Один за другим таяли, таяли, таяли,
В небе цвета дождя.
Пальцы октябрьских святых по-прежнему ласковы,
Только их лиц становится не разглядеть.
Это все я — видно не справился с красками,
Или снова забыл слова, когда хотел петь.
Ничего, скоро январь затрещит за оградою,
Своим ледяным питием вороша и дразня.
Только бы мне устоять.
Но я вижу — я падаю,
Падаю, падаю, падаю, падаю,
В небо цвета дождя.
А еще говорят, что они были с крыльями,
И глаза у них были живая вода.
Но благостные слова опять пахнут пылью,
И нас снова ведут и снова не скажут куда.
А в небе прозрачная тишь, и все ясней ясного,
Времени нет, и значит, мы больше не ждем.
И в синеву сердце возносится ястребом,
Чтобы благословить горящую землю дождем.
Таких бесконечных цветов со мной еще не было,
И за горизонтом, вплотную к нему подойдя.
Видишь, что сети пусты, и ловить было некого,
И никогда не было, не было, не было, не было,
Небо цвета дождя.

Небо цвета дождя (переклад)

Довго ми співали про Світло, а самі йшли сутінком,
Не помічаючи за балаканею.
Як вітер грав скляними струнами,
З'єднуючими наші душі із землею.
Ми йшли далеко, йшли по високі таємниці,
Йшли, бо інакше не можна.
А обережні будинок замовкали і танули,
Один за другим танули, танули, танули,
У небі кольору дощу.
Пальці жовтневих святих, як і раніше, лагідні,
Тільки їхніх осіб стає не розглянути.
Це все я — видно не порався з фарбами,
Або знову забув слова, коли хотів співати.
Нічого, скоро січень затріщить за огорожею,
Своїм крижаним питтям вороша і дражня.
Тільки мені встояти.
Але я бачу — я¦падаю,
Падаю, падаю, падаю, падаю,
У небо кольору дощу.
А ще кажуть, що вони були з крилами,
І очі у них були жива вода.
Але блаженні слова знову пахнуть пилом,
І нас знову ведуть і знов не скажуть куди.
А в небі прозора тиша, і все ясніше ясного,
Часу немає, і значить, ми більше не чекаємо.
І в синю серце підноситься яструбом,
Щоб благословити дощу, що горить землю.
Таких нескінченних кольорів зі мною ще не було,
І за горизонтом, впритул до нього підійшовши.
Бачиш, що сіті порожні, і ловити не було кого,
І ніколи не було, не було, не було, не було,
Дощ небо кольору.