Переклад тексту пісні Печали каменного пояса - Олег Митяев

Печали каменного пояса (оригінал)

А как на речке, что за лесом,
Оплошка вышла, да зазря
Мы потопили плот с железом,
А на железе соболя.
Кого винить?
Да вроде некого.
Кого казнить?
Самих себя.
А коль бежать, так вроде некуда --
Кругом Демидова земля.
И без того не лучше каторги
Житье у нас, хоть волком вой.
А тут до смерти биты катами
Да и отправлены в забой.
Не на урок -- на веки-вечные.
Прощайте птахи да гроза.
Мы цепью с тачками повенчаны,
Видать лишь зубы да глаза.
Ой, люли-люли-люшеньки,
Пропали наши душеньки.
Да кабы только мы сердечные,
Уж сколь загублено -- не счесть.
И вот прорвались беды вешние
Да норовят плотину снесть.
Пошла беда хлестать по колесу,
В Каштыме-городе мортиры льют.
Вразнос по Каменному поясу
Пошел лихой работный люд.
В Челябе звон, гудит толпа,
Бьют благовест колокола,
Под барабан, под вой рожков
Въезжает Сам Иван Грязнов.
А кто таков, да чей такой?
Да самозванец он и вор,
Да он холоп демидовской
Пустился на обман,
Утек да прятался в листве,
Лизал рубцы, душой черствел,
Да в пугачевском воинстве
Он ноне атаман.
Уж он посажен в кресла царские,
Чинит властям крутой допрос.
С народом все добром да ласками --
Ну, а с боярами всерьез.
Дурманит головы свобода,
Вершится справедливый суд,
Да жаль укрылся воевода --
Качал бы брюхом на ветру.
В Челябе звон, гудит толпа,
Бьют благовест колокола.
Под барабан, под вой рожков
Справляет суд Иван Грязнов.
А кто таков, да чей такой?
Да долго ль по миру гулял?
Монашка старая с клюкой
Гадает за ручьем,
Гадает, да не ведает,
Что уж Емельку предали.
Кружит в степи над бедами,
Ждет крови воронье.
А как накружатся поганые
Да чрево подлые набьют,
Снега укроют пятна алые,
Да токмо память не сотрут.
Ох, сколько нам терпенья дадено,
Да много ль времечка пройдет?
--
Поднимет Русь с дубьем, с рогатиной
За правду лыковый народ.
Ой, люли-люли-люшеньки,
Не стерпят наши душеньки.

Печали каменного пояса (переклад)

А як на річці, що за лісом,
Помилка вийшла, так
Ми потопили пліт із залізом,
А на залізі соболя.
Кого звинувачувати?
Так, наче кого.
Кого страчувати?
Самих себе.
А коли бігти, то ніби нікуди -
Навколо Демидова земля.
І без того не краще каторги
Життя у нас, хоч вовком вий.
А тут до смерті биті катами
Так і відправлені в забій.
Не на урок - на століття.
Прощайте птахи та гроза.
Ми ланцюгом з тачками повінчані,
Видно лише зуби та очі.
Ой, люлі-люлі-люшеньки,
Зникли наші душеньки.
Так якби тільки ми сердечні,
Вже загублено - не злічити.
І ось прорвалися лиха весняні
Так норовлять греблю знести.
Пішла біда хльоснути по колесу,
У Каштиме-городі мортири ллють.
Розріз по Кам'яному поясу
Пішов лихий робітник.
В Челябі дзвін, гуде натовп,
Б'ють благовіст дзвона,
Під барабан, під виття ріжків
В'їжджає сам Іван Грязнов.
А хто такий, та чий такий?
Так самозванець він і злодій,
Так він холоп демидівської
Пустився на обман,
Витік так ховався в листі,
Лізав рубці, душею черств,
Так в пугачовському воїнстві
Він не отаман.
Вже он посаджений у крісла царські,
Чинить владі крутий допит.
З народом все добром та ласками
Ну, а з боярами всерйоз.
Дурманить голови свобода,
Вершиться справедливий суд,
Так жалю сховався воєвода
Качали б черевом на вітрі.
В Челябі дзвін, гуде натовп,
Б'ють благовіст дзвона.
Під барабан, під виття ріжків
Справляє суд Іван Грязнов.
А хто такий, та чий такий?
Так довго ль по світу гуляв?
Монашка стара з клюкою
Ворожить за руччям,
Ворожить, так не знає,
Що вже Ємельку зрадили.
Кружить у степу над бідами,
Чекає на кров вороння.
А як накрутяться погані
Так, черево підлі наб'ють,
Снігу вкриють червоні плями,
Так тільки пам'ять не зруть.
Ох, скільки нам терпіння дано,
Так, багато лиш час пройде?
-
Підніме Русь із дуб'ям, із рогатиною
За правду ликовий народ.
Ой, люлі-люлі-люшеньки,
Не стерплять наші душеньки.